У Скадовську кілька днів тому сталася трагедія: на зупинці помер чоловік. Безхатько. Цю сумну новину повідомляє інтернет-газета «Скадовська Палітра».
Як і чому це сталося? Як зазначено у публікації, чоловік приїхав до міста працювати. Сезонних працівників до району влітку приїздить багато, але чомусь цей чоловік після закінчення робіт не поїхав додому, лишився перезимувати.
«Можливо, його обдурили і не заплатили. Можливо, вкрали гроші, Може, щось трагічне сталося — цього ми вже не дізнаємося», — пише автор. А далі йде розповідь про саму трагедію та роздуми автора щодо її причин та моральний аспект проблеми:
— Напередодні його загибелі скадовчани допомагали йому, хто чим міг. У дощ мокрий безхатько лежав на сирій землі. Але його побачили і не пройшли повз: підняли, дали сухий одяг, погодували і зателефонували до поліції. Але там відповіли, що в Скадовську немає куди того безхатька прилаштувати. У лікарню не можна, бо там ковід. Через день той самий чоловік повідомив поліцію: «Він помер, приїжджайте». Ми дичавіємо? Стрічка у Фейсбуці пістрявіє викинутими в посадки песиками-котиками. Бо їхнім власникам шкода кілька сотень гривень на стерилізацію домашньої тваринки.
Але наразі йдеться про людське життя. Воно — найбільша цінність. Невже в нашій місцевій соціальній службі немає протоколу з порятунку безхатьків? У місті повно державних інстанцій, які працюють на кошти на платників податків, невже в їхні посадові обов’язки не входить допомога людям у критичних ситуаціях? Якщо — ні, то навіщо вони тоді, навіщо із моєї зарплатні вираховують податки? Щоб годувати армію ні на що не придатних чиновників? Ми набралися сорому на всю Україну — втратили людину через байдужість. І вже чую: «Подумаєш, безхатько». Але він у першу чергу Людина. До речі, ті, хто з ним спілкувався, не сказали, що той чоловік був схожим на п’яницю. Швидше — на виснаженого чоловіка.
Ця історія не йде мені з голови, бо страшно жити в країні, де стільки байдужості до людини.
Навіть якщо в Скадовську немає служби, яка опікується безхатьками, її обов’язково потрібно створити, бо інакше — ми не привітне місто, про яке мріяв засновник міста. Ми — глухомань, що живе за вовчими законами.
