12 квітня, 16:17 Херсонці З початку війни установи виконання покарань Херсонщини не заповнюються. Натомість із них поступово звільняють засуджених, які відбули термін і виходять на свободу.
Через тимчасову окупацію вони не можуть виїхати за межі області, “осідають” в обласному центрі та прилеглих населених пунктах. Журналісти «Вгору» дізнались, якими можуть бути наслідки такого “сусідства” та хто опікується колишніми в’язнями на території Херсонської області.
Попри війну та тимчасову окупацію, пенітенціарні заклади Херсонщини продовжують працювати. Як повідомили нашим журналістам в одній з правозахисних організацій, такі заклади поки що забезпечені харчовими продуктами. Проте з ліками — проблема. Це стосується і звичайних медикаментів, і ретровірусної, і замісної підтримувальної терапії. Препаратів уже майже немає, ув’язненим видають мінімальні дози.
Та крім цієї є ще одна проблема — подальше влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Люди з інших областей, які відбували покарання на Херсонщині, не мають можливості перетнути окуповану територію Херсонщини і повернутися додому, тож вимушені шукати собі притулок та засоби для існування. Звісно, є ряд закладів, які надають прихисток людям, які того потребують. Проте з колишніми в’язнями далеко не всі бажають мати справу:
“Більшість закладів не хочуть надавати притулок ув’язненим після звільнення. Але їх готові брати Християнські центри, — розповідає представник однієї з правозахисних організацій Олексій* (ім’я змінено з міркувань безпеки). — Вони надають дах над головою, харчування, тут є необхідні умови для нормального життя, зокрема, і гаряча вода. Одна з основних умов перебування у цих центрах — восьмигодинний робочий день. Це стосується всіх людей, які тут проживають. До того ж мешканцям заборонено пити і палити. Проте колишні ув’язнені переважно не бажають ані працювати, ані відмовлятися від шкідливих звичок. Навіть ті, хто погодився на такі умови, через деякий час залишають заклади”.
Альтернатива у звільнених громадян невелика. Крім Християнських центрів практично немає закладів, куди їх можуть централізовано влаштувати. Тож доводиться самостійно шукати собі прихисток, продовжує правозахисник: “Є люди, які наважуються йти додому пішки. Один з них дійшов до Запорізької області, ще один — до Кривого Рогу. Ті, хто з Одеси, Кропивницького, Закарпаття поки що залишаються на території Херсонщини”.
За словами нашого співрозмовника, існує реальна загроза, що такі люди за відсутності засобів для існування зважаться на мародерство чи інші злочини: “Вони так і кажуть: якщо їм не дадуть їсти, то вони підуть красти, у когось забирати. Це дужі чоловіки, які відсиділи по 7-8 разів. І вони елементарно хочуть їсти. Після звільнення ніхто не контролює, куди вони йдуть та чим займаються. У мирний час цим опікувалася пробація, але зараз така можливість відсутня”.
Одна з небагатьох організацій в Україні, яка опікується проблемами звільнених з місць виконання покарань — БО “FREE ZONE”. Ця благодійна організація працює з 2018 року. З початку війни її представники супроводжують людей, які звільняються, в безпечні місця або, за можливості, додому.
Також тут надають гуманітарну допомогу. Керівник FREE ZONE Олексій Загребельний говорить, що на Херсонщині ситуація дуже складна: “В установах виконання покарань у Херсонській області перебувають хворі на туберкульоз. Тут питання полягає і в забезпеченні безперервності лікування, адже, щоб вилікуватися, людина має пройти повний курс. Якщо цього не зробити — формуються дуже важкі форми хвороби. Поки що в пенітенціарних установах запас ліків є, але як буде надалі з їх забезпеченням невідомо”.
Те ж саме стосується й інших медикаментів. Наразі питання їх нестачі актуальне не лише для Херсона, а й для усієї країни, до того ж ситуація загострюється. За словами Олексія Загребельного, представники FREE ZONE, разом з партнерами, міжнародними організаціями активно шукають шляхи її вирішення: “Ми постійно комунікуємо з міжнародними організаціями, такими як “Лікарі світу”, “Лікарі без кордонів”, “Глобальний фонд боротьби з туберкульозом”, тобто намагаємось цю проблему вирішити усіма можливими способами”.
Схожа ситуація із забезпеченням харчовими продуктами для засуджених та людей, які звільнилися з місць відбування покарань: “Причина та ж сама, — продовжує керівник благодійної організації. — Були процеси закупівельні, навіть тендери деякі пройшли, але тепер постачальники відмовляються надавати продовольство. На те в них є підстави — бо криза з продуктами майже по всій Україні”.
Разом з тим, представники FREE ZONE намагаються опікуватись особами, які під час окупації вийшли на свободу. Тобто винаходять можливості влаштувати їх до спеціальних закладів, надають цим закладам фінансову допомогу на харчування та утримання колишніх в’язнів: “Люди, які чекали звільнення роками, не розуміють, що зараз відбувається в країні, — розповідає Олексій Загребельний. — Особливо у фронтових областях або на тимчасово окупованих територіях. Вони продовжують звільнятися з херсонських установ виконання покарань і всіма силами намагаються дістатися додому. Але для більшості така можливість відсутня. Багато людей не мають документів, паспортів, в них є лише довідки про звільнення. На блокпостах до них виникають запитання. Проходити їх без супроводу дуже важко”.
Чи не єдиний вихід — викликати родичів, аби вони транспортом забирали колишніх в’язнів від блокпостів. Тому представники FREE ZONE, за домовленістю з Департаментом з питань виконання кримінальних покарань, комунікують з пенітенціарними установами, заздалегідь формують перелік осіб, які звільняються найближчим часом. Це дає можливість рідним приїхати та забрати їх транспортом.
Проте зробити це можуть одиниці. Звільнені переважно залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Для таких випадків на території близько 10 областей, зокрема, і Херсонської, діє інший алгоритм. Осіб з судимістю централізовано зустрічають і доправляють до безпечного місця. Це може бути якийсь Центр адаптації чи інший заклад, або ж територія, з якої людина може безпечно поїхати додому, скориставшись транспортом. Таким способом допомогу отримали вже понад 300 людей після звільнення.
За словами керівника благодійної організації FREE ZONE, адміністрації установ виконання покарань в Україні не завжди відповідально ставляться до проблем засуджених, а тим більше тих, хто звільнився: “Коли людина виходить за межі пенітенціарної установи — тут компетенція органів Міністерства юстиції закінчується. Все, що відбувається далі, — відповідальність Міністерства соціальної політики. Але, будемо відвертими, вони і раніше не опікувалися належно цією групою, а зараз — тим паче. Тому в нас є електронний додаток, який можна завантажити в мобільний телефон, є сайт. Хотілося б, щоб люди, які готуються до звільнення, або їх родичі, які не можуть допомогти ув’язненим, мали змогу звернутися до нас. А ми, своєю чергою, заздалегідь знаходили б якісь можливості для надання допомоги”.
Для довідки: За даними БО “FREE ZONE”, з понад 400 осіб, звільнених у березні поточного року, близько 300 вже отримали допомогу: дісталися додому або до знайомих і друзів, оселилися у Центрах адаптації, отримали телефонні консультації, яким транспортом чи маршрутом можна доїхати до місця постійного проживання. За час війни організації вдалося виділити на гуманітарну допомогу понад 558 тис. грн. З них понад 200 тис.грн на харчові продукти. Решту — на ліки, паливо та гігієну засуджених і звільнених осіб.
Звільнені з в’язниць засуджені залишаються на Херсонщині
