Щороку у другу неділю вересня в Україні вшановують пам’ять примусово виселених українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках. Цьогоріч минають 78-роковини з початку трагічних подій в історії українського народу.
У Тернополі біля пам’ятника жертвам депортації 1944-1946 років, що у сквері Андрея Шептицького, відбулося покладання квітів та пам’ятний молебень за депортованими українцями.
«Більше 70 років тому змова комуністичних режимів призвела до трагедії сотень тисяч українців, які в один день втратили все: домівку, землю, майно, свою Батьківщину. Це був справжній черговий геноцид українського народу, він був спланований та проведений за наказом Кремля. Метою цих дій було позбавлення українського народу ідентичності, культури, мови. Добровільне переселення» з «рівноцінним відшкодуванням майна» обернулося колгоспним рабством, голодом та злиднями, роками принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі, — відзначає міський голова Сергій Надал. — Сьогодні на сході та півдні України повторюється трагедія 1940-50 х років. Знову за наказом Кремля, під час кривавої війни, розв’язаною Росією, окупанти вдаються до примусової депортації українців на територію Московії. Лише за офіційною інформацією, депортовано понад 1 млн 200 тисяч українських громадян, з яких 240 тисяч дітей. Але надихаючись прикладом воїнів Української повстанської армії, сьогоднішні українські бійці женуть з української землі московських орків, роблять все можливе, щоб більше жоден українець не був депортований зі своєї української землі. Переконаний, що вже незабаром наш український прапор замайорить над Херсоном, Донецьком, Луганськом, Сімферополем. Бажаю всім нам якомога швидшої перемоги, миру, спокою нашій країні. Схиляємо голови й щиро молимося за всіх, хто загинув за незалежність України. Шана всім, хто пережив депортації. Царство небесне загиблих від геноциду».
