Баскетбол 3х3
З 16 по 19 травня жiноча збiрна України 3×3 в угорському Дебрецені зiграє в олiмпiйськiй квалiфiкацiї. Для того щоб пробитися на Олімпіаду у Париж, нашим дівчатам потрібно бути серед трьох найкращих із 16 команд кваліфікації. Збірна України вже отримала суперників у груповому раундi. Наша команда зіграє в групі А разом зі збірними Німеччини (перший номер посіву), Польщі (фіналіст кваліфікаційного турніру в Гонконгу) та Тунісу. До плей-оф вийдуть дві кращi команди з групи.
Жіноча збірна України 3х3 зіграла контрольні ігри зі збірною Литви
Сьогодні баскетбол 3х3 — олімпійський вид спорту, а в середині 90-х минулого століття він тільки починав свій шлях до завоювання сердець вболівальників. Перший вітчизняний турнір було проведено 28 травня 1995 року. Змагання, що провела тодішня Асоціація Баскетбольних клубів України за пропозицією ТМ ADIDAS, зiбрали 355 команд. Його учасником була й Вікторія Іванова. Напередодні старту нашої збірної в олімпійській кваліфікації ветеран вітчизняного жіночого баскетболу поділилася з прес-службою ФБУ своїми спогадами про перші кроки баскетболу 3×3 в Україні.
— На початку та середині 90-х років минулого сторіччя я виступала у Першій та Вищій лігах жіночого чемпіонату України. Я та мої партнерки по командi "Дарничанка-СКУФ" вирішили взяти участь у прем'єрному турнірі зi стрiтболу, коли дізналися, що він відбудеться у Києві. Ми брали участь у віковій категорії U-20 – з усіма дівчатами за своїм віком мали повне право грати у цій категорії – і у підсумку стали переможницями турніру.
Після його завершення ADIDAS преміював нашу команду поїздкою до іспанської Барселони на неофіційний чемпіонат світу. Крім мене в ньому брали участь Ольга Фірсова, Тетяна Клименко та Любов Жаркова. Ми змагалися два дні, починаючи з відбіркових раундів і закінчуючи плей-оф. Зайняли високе 4 місце, але результат могли показати і кращий, проте одна з наших дівчат травмувалася у півфіналі. Турнір запам'ятався насамперед тим, що грали на головній площі Барселони, на асфальті: тодi ще не було таких спеціалізованих майданчиків, як сьогодні.
Наступного 1996 року також брали участь у чемпіонаті світу, який вiдбувся у Будапешті. Попередньо знову вигравши відбірковий тур, який проводився на НСК "Олімпійський". Перед чемпіонатом світу у складі команди відбулася одна заміна, оскільки наша гравчиня Ольга Фірсова поїхала на навчання до США. У порівнянні з першим чемпіонатом нам не вдалося пробитися до півфіналу. Були цьому й об'єктивні причини: суперничали з місцевою угорською командою та просто потрапили під "домашнє" суддівство. Мене, наприклад, в одному з ігрових моментів просто видалили з майданчика. У підсумку на заключному етапі чемпіонату ми виборювали 7-12 місця, посівши при цьому 7 місце.
Я вважаю, що саме тоді, у середині 90-х років, в Україні зародився баскетбол 3×3. На мою думку, це зовсім інший вид спорту, порівняно з класичним баскетболом. 3×3 — більш динамічний, емоційний, i, можливо, більш контактний вид спорту. Крім того, гравці в обов'язковому порядку повинні володiти швидкісним мисленням. Скажу, наприклад, що у нас спочатку було багато помилок на введенні м'яча в гру. Новому виду спорту пощастило, що його з перших кроків підтримували спонсори, у чудовій атмосфері проводилися турніри зі своїми призами – було все дуже гарно та ефектно! Розвитку 3×3 величезний поштовх надала Федерація баскетболу України.
Останні успіхи наших чоловічих і жіночих збiрних команд також пов'язані з тiєю увагою, яку надає 3×3 наша Федерація. Уважно стежу за виступами всіх наших команд, тим більше у 3×3 активно грає мій син Владислав Іванов.
Щодо нашої жіночої збірної, то мені дуже імпонує гра її лідерок — Кристини Філевич та Оксани Моллової. Обидві дівчани зробили собі ім'я як у класичному баскетболі, так і в 3×3. Щиро бажаю і їм, і всій нашій збірній команді удачі у майбутній олімпійській кваліфікації!
