Автор: Сергій Гузь.
Мільйони українців, що через війну покинули Україну, ніяк не дають спокою ані владі, ані політичним елітам. Усі від них хочуть щось взяти, але крім погроз нічого не можуть запропонувати.
Днями Олена Фроляк, ведуча «Єдиного марафону» з докором закинула землякам, щоб верталися в Україну, а не сиділи закордоном. «Розумію, що ще не зовсім безпечно, деяким людям нікуди повертатися. Але є ті, які точно можуть їхати назад. Той комфорт і якість життя, яким наші так захоплюються у Європі та Америці, зробили люди. Так, напевне і держава, але насамперед люди. Тому треба приїжджати сюди, засукати рукава і працювати», – цитують Фроляк у ЗМІ.
Ок, розберімось, що значить «засукати рукава і працювати» для людей, і для еліт, які цими людьми керують.
Чи знаєте ви, що прибиральниця в англійській школі, що працює за мінімальну зарплату, заробляє десь близько 55 000 гривень на місяць? Це у дев’ять разів більше, за її зарплату в Україні. Таких жінок, у тому числі молодих, що не могли знайти нормальної роботи вдома – виїхало дуже багато. Зараз вони знаходять роботу в інших країнах, і розуміють, наскільки несправедливою та принизливою була їх зарплата в Україні.
Зарплата будівельників – традиційної чоловічої професії – вже буде від 100 до 150 000 гривень на місяць. Скажіть, де таку зарплату чоловік може заробити в Україні? У нас навіть військові не всі отримують такі гроші, ризикуючи життям.
Мені можуть дорікнути, що не варто порівнювати зарплати у них і в нас, бо там життя дорожче. Так я вас розчарую – не у всьому. Харчі в Україні вже давно зрівнялися у цінах з європейськими, а часом і вищі. Комунальні послуги теж стрімко доганяють у вартості Європу.
Але головне, це відчуття власної гідності, коли люди навіть з мінімальними зарплатами можуть пристойно жити. Тож цим людям, які зараз відчули різницю у якості життя, куди їм повертатися – до отієї мінімальної зарплати, яка нижче рівня бідності?
Чи ви щось чули, що план післявоєнної відбудови України передбачає якусь суттєву зміну підходів влади до стандартів життя, умов праці, визначення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, аби вони відповідали реальності? Ні, я такого поки що не бачив. Лише чергові обіцянки покращення умов для бізнесу. Нічого нового, те саме, що і в усі попередні «реформи». Правда, життя «простих людей» від цих реформ краще не стає. А воно одне, і багато хто усвідомив, що це життя вартує кращої долі, ніж вічних злиднів. Тож ці люди за нинішніх умов точно не повернуться.
Та не встигли українці обговорити заклик Олени Фроляк, як свої «п’ять копійок» вставив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Він заявив, що міністерство ініціює законопроєкт про притягнення до відповідальності чоловіків, що незаконно виїхали з України й не хочуть повертатись.
Формально обурення міністра, що чоловіки під час війни потікали – зрозуміти можна. І багато хто його навіть би підтримав. Але проблема у тому, що міністр – це не пересічна людина, і не депутат в парламенті, які можуть говорити будь-що. Він один з тих керівників, які мають домагатися виконання закону усіма громадянами. У тому числі й самим МВС.
І тут виявляється, що закон не передбачає покарання для чоловіків, що виїхали за кордон і не повернулися. Тобто, зараз це не злочин. Конституція України говорить, що будь-який закон не має зворотної дії. Тобто, не можна в майбутньому прийняти закон, який покарає за дії сьогодні чи вчора, які злочином не вважалися. Фактично міністр висловив бажання порушити Конституцію країни. А це вже погано з усіх боків, у тому числі й для наших перспектив стати членами Європейського Союзу. Адже верховенство права має значення.
В результаті маємо ситуацію, що нагадує старезний анекдот про часи, коли тільки з’явилися приватні перевізники: «так вам «шашечки» чи їхати?»
