Трохи далі, на околиці села, бачимо вцілілий паркан, а за ним – трохи відновлений будинок. Його перекрили тарпауліном, хоча стіни зі сторони, що виходить на Херсон, поруйновані. Скоріш за все, це саме той будинок, в якому офіційно обліковуються мешканці. Але вдома нікого ми не застали.
Через дорогу від руїн та напівруїн зеленіє озимими поле. Його розмінували ще торік, тоді ж обстежили і руїни села. Уздовж поля йдемо до “містоутворюючого” обʼєкту — залізничної станції. По всьому видно, що це був потужний транспортний хаб із диспетчерською, ваговою, вантажним терміналом та навіть залою очікувань для пасажирів.
Основна будівля станції дивом встояла – її стіни побиті уламками, дах вже перекрили, а розбиті вікна зашили плівкою та ОSB-плитами. Але всередині все більш-менш ціле. Через віконце каси навіть видно, що хтось зі співробітників залишив на вішалці піджак. У сусідній будівлі, частково зруйнованій після прямого влучання, в кабінетах лежать кашкети залізничників та особисті речі.
Чи відродиться залізнична станція, поки невідомо, але зовсім поряд буяє життя. Буквально в декілька сотнях метрів за залізницею селище Мирне — це вже Миколаївська область. Будинки тут почали відбудовувати, хоча руїн ще досить багато.
Фото: Сергій Нікітенко, Максим Кирпенко
Дана публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Херсонська обласна агенція громадської журналістики МІСТ” і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
