Фото парафія Покрови Пресвятої Богородиці у Херсоні
Чому це важливо
Історія з реєстрацією «координаційних центрів православних громад» демонструє нову тенденцію у релігійному середовищі України: спробу використання громадських організацій як інструменту для обходу законодавства про релігійні організації.
Для держави це створює складну правову ситуацію. Формально йдеться про громадські об’єднання, діяльність яких гарантується Конституцією. Але фактично вони можуть виконувати функції паралельних церковних адміністрацій, що не мають ані канонічного визнання, ані офіційного статусу релігійних центрів.
Для Православної Церкви України це також виклик, оскільки йдеться про продовження внутрішнього розколу, який тягнеться ще з моменту створення ПЦУ у 2018 році.
На окрему увагу заслуговує російський слід в активності «патріарха» Никодима, на якому наголошує речник ПЦУ, митрополит Євстратій (Зоря) у своїх публічних виступах та авторських колонках. Він прямо називає самонаречення Никодима патріархом операцією російських спецслужб. Зокрема, у статті на Главнокомі він характеризує структуру Никодима як «легендований центр», створений ФСБ для імітації патріотичного середовища з метою розколу українського православ’я та дискредитації ПЦУ. Примітно, що новину про обрання Никодима «патріархом» ретранслювали російські пабліки.
Опосередкованим підтвердженням цієї думки є участь в «обранні» нового патріарха кліриків УПЦ КП, які досі безперешкодно служать на території РФ: митрополита Білгородського і Обоянського Іоасафа (Шибаєва) та архієпископа Валуйського, вікарія Білгородської єпархії Петра (Москальова).
Особливо чутливо це виглядає на Херсонщині – регіоні, який переживає російську окупацію, масштабні руйнування та складні процеси переосмислення релігійної й суспільної ідентичності.