Напередодні Старого Нового року готують Щедру вечерю, водять Маланку та Козу, щедрують, а дівчата – ворожать.
ілюстративне фото: vesti-ukr.com
14 січня за старим стилем називають Новим роком, що залишився в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців. У вечір 13 січня готують Щедру вечерю, водять Козу та Маланку, щедрують та ворожать, оскільки це початок року, люди хотіли спрогнозувати, чи буде він вдалим або яка погода їх чекає.
Читайте також: Для чого водять Маланку і переодягаються у Козу
13 січня, у надвечір'я Нового року у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року. Цей вечір називають «щедрим», адже на святвечір готують не пісні, а м’ясні страви. Щоправда, на сьогодні небагато людей готують святкову вечерю з кутею та іншими обрядовими стравами. Радше влаштовують застілля як на Новий рік.
Крім того, атрибутами Старого Нового року є обряд водіння баби Маланки та діда Василя або Кози. Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся дівоча ватага називалася дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном.
На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них зазвичай перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози».
Також у Щедрий вечір обов’язково щедрують. Щедрівками вітають один одного зі святами та бажають багатого року. У такий спосіб 13 січня, у переддень Нового року закликали в дім добробут та врожай.
Читайте також: Що символізує дідух і чому його після свят виносять з хати
За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда» або «Дідуха» – снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою. А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.
Окрім ворожіння, у ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети:
- якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
- якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
- якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
- якщо падає м'який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.
Нагадаємо, 14-го січня українці святкують Новий рік за старим стилем (Юліанським календарем). Перехід на Григоріанський календар (новий стиль) в Україні відбувся у лютому 1918-го року. Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі. Офіційне святкування Нового року припадає на 1-ше січня, а відзначення в ніч з 13-го на 14-те січня – досі залишилося в народній традиції.
За матеріалами РІСУ, Українські традиції, Вікіпедія
