Багато аналітиків, прогнозисти та інші експерти "ламали" і "ламають" голову в пошуках справжніх причин сепаратистських подій в Україні, які спричинили за собою політичні перепалки на глобальній арені та охолодження відносин між умовним Заходом і умовним Сходом.
Багато аналітиків, прогнозисти та інші експерти "ламали" і "ламають" голову в пошуках справжніх причин сепаратистських подій в Україні, які спричинили за собою політичні перепалки на глобальній арені та охолодження відносин між умовним Заходом і умовним Сходом.
Однією з часто згадуваних гіпотез української кризи є боротьба за перерозподіл сил на енергетичному ринку, зокрема європейському. Прихильники даної теорії стверджують, що американці прагнуть "захопити" європейський ринок своїм сланцевим газом, послабивши на ньому позиції Росії. Більше того, допомогти їм у цьому може Україна, де існують значні запаси покладів сланцевого газу. Деякі навіть радять докласти карту бойових дій в Україні на карту покладів так званого нетрадиційного газу.
З чого все починалося: "тиха революція"
Зіткнувшись в 70-х роках ХХ ст. зі зниженням видобутку природного газу, федеральний уряд США інвестувало кошти в розробку альтернативних джерел блакитного палива. З тих пір американці здійснили так звану "сланцеву революцію", повністю переорієнтувавши країну на його видобуток. У 2009 році США змогли випередити Росію за обсягами видобутку газу, і з кожним роком цей розрив збільшується.
Європа: між двох вогнів
Сьогодні Європа імпортує близько 30% свого газу з Росії. Найбільш залежною від російських поставок є Південна Європа. Загострення кризи в Україні і погіршення відносин з російським керівництвом змусили європейців заговорити про зниження поставок російського блакитного палива. Так, голова Ради Європи Херман Ван Ромпей заявив, що заміщати російські енергоресурси в Європі планують за рахунок імпорту сланцевого газу з США і пошуку альтернативних джерел. Схожу позицію висловлювала і канцлер Німеччини Ангела Меркель.
Разом з тим, аналітики не розділяють подібний оптимізм європейських політиків, доводячи, що американцям не вигідно торгувати газом з Європою. "Собівартість сланцевого газу в різних американських компаній різна: в одних він коштує 100 дол / тис. кубометрів, у інших — 250, є і по 300. Але поки цей газ з Америки прийде в Європу його ціна складе вже близько 400 дол. це фактично така ж ціна, як і в російського газу ". Він доводить, що, згідно з озвученою стратегією, до 2020 року американці будуть поставляти в Європу лише до 10 млрд кубометрів газу, в той час, як Росія постачає аж 160 млрд. кубометрів. "Розмови про те, що Америка буде поставляти по 100 млрд кубометрів газу до Європи, відносяться до області фантастики".
Тим часом, Європа дійсно взяла курс на диверсифікацію поставок газу в ЄС і зменшення енергетичної залежності від Російської Федерації. "Враховуючи те, що Росія вже не вперше припинила поставки газу в Україну, ЄС врахувала загрозу повторення ситуації 2009 року і прагне мінімізувати можливі негативні наслідки". Однак курс на диверсифікацію поставок блакитного палива і зменшення залежності від Росії європейці прийняли вже давно, і події в Україні не були для цього вирішальним фактором.
Європа поки фізично не може відмовитися від російського газу. Так, єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер називає санкції у сфері енергетики щодо Росії останнім кроком. "У самій Європі видобуток газу падає. Норвегія, яка є альтернативним джерелом енергетики, також не нарощує видобуток".
Більш того, всередині США немає єдності щодо експорту газу, адже нарощування поставок на зовнішні ринки може спровокувати значне підвищення цін на газ для американських споживачів. "А оскільки США — країна майже комуністична і турбується, в першу чергу, про свого споживача, то у них це викликає запеклі дискусії".
Показово, що на східному узбережжі США немає жодного побудованого терміналу для прийому сланцевого газу, звідки він теоретично повинен експортуватися в Європу. "Ті термінали, які знаходяться на західному узбережжі, орієнтуватимуться на експорт в Японію і Південну Корею. Там ціна на газ значно вище, тому цей ринок для американців набагато вигідніший, ніж європейський".
Сланець в Україні
Тема видобутку сланцевого газу в Україні стала мало не міфічною. Вважається, що його в країні дуже багато, і він може стати потенційним звільненням від енергетичної залежності. Однак на практиці видобуток сланців пов'язаний зі значними перешкодами: технологічними, екологічними, близькістю до населених пунктів тощо. Більше того, ніхто точно не знає, в яких обсягах він міститься в надрах.
"Обсяги та перспективи нарощування видобутку сланцевого газу в Україні залежатимуть від підтвердження наявних запасів, а також розмірів і темпів інвестування в цю сферу". Показово, що сьогодні, коли уряд "затиснуте лещатами" газової війни з Росією, видобуток сланцевого газу навіть не увійшов до переліку 8 альтернативних джерел заміщення імпортного газу, який нещодавно оприлюднив Мінфін.
Наприкінці минулого року уряд підписав угоди про розділ продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській (Харківська та Донецька області) та Олеської (Львівська та Івано-Франківська області) з нідерландською компанією Shell і американської Chevron. Однак після втечі Віктора Януковича питанням сланцевого газу фактично ніхто не займається.
На інфографіці вказані оптимістичні і песимістичні обсяги видобутку сланцевого газу в Україні. Помітно, що вони дуже відрізняються. Це обумовлено тим, що конкретних цифр ніхто назвати не може. "Ні я, ні Shell, ні Chevron, ні Янукович, ні Путін, ні Порошенко не знають, чи є сланцевий газ на Олеській та Юзівській ділянках. Ніхто не знає! Чому не знають? Тому що не було досліджень. І Shell, і Chevron виграли ці конкурси, в першу чергу, для розвідки перспектив сланцевого газу, до того, як вони провели буріння, говорити про якісь реальні запаси газу рано". І наводить приклад Польщі, де сланцевий газ шукають вже шостий рік, проте не знаходять його в достатніх для промислового видобутку обсягах. "Вже 52 свердловини пробурили і нічого! У нас вони за контрактом повинні пробурити лише 15 свердловин за всі 5 років. Тобто про які реальні дослідження йде мова…".
Як видно з карти проведення антитерористичної операції, бойові дії фактично не зачіпають Юзівську ділянку покладів сланцевого газу. Більш того, розвідку можна спокійно проводити в Харківській, Львівській та Івано-Франківській областях. Однак справа не просувається. "Особисто я вважаю, що і Shell, і Chevron просто хочуть використати територію України, щоб удосконалити свої технології видобутку".
І ще раз про США
Насправді, зв'язок між українською кризою та американськими енергетичними корпораціями легше простежується на прикладі нафти, ніж на прикладі сланцевого газу.
Так, нещодавно США вперше за 40 років послабили заборону на експорт сирої нафти (мораторій був введений в грудні 1975 р., коли країну охопила нафтова криза). В останні роки американські нафтові компанії, серед яких ExxonMobil, ConocoPhillips і Chevron, лобіювали зняття нафтового ембарго. Конгресмени серйозно пручалися нафтовому лобі, проте останні події в світі, російсько-український конфлікт і загострення ситуації на Близькому Сході сприяли, щоб даний законопроект був переглянутий.
Сланцева революція і вихід на ринок «чорного золота», на думку експертів, в перспективі дозволить США значно підвищити свої доходи і закріпитися в якості надійного експортера нафти у світі. Поки американці уклали угоду для поставки надлегкої нафти (продукт утворюється в надлишку при розробці сланцевих родовищ) до Японії, адже на азіатському ринку ціни на нафтопродукти значно вище.
