Автор: Сегій Гузь.
Вже майже тиждень як у всій Дніпропетровській області заборонені будь-які види риболовлі, а також реалізація риби та раків. Однак, майже скрізь у Кам’янському ви можете побачити рибалок, які спокійно собі вудять на місцевих водоймах. Так само як у воді вільно купаються люди. Тим часом місцеві органи влади попереджають рибалок про рейди та відповідальність. Очевидно, що рішення про заборону рибалки не виконується. Але чому? Давайте спробуємо послідовно розібратися, що відбувається і чому рибалки масово ігнорують заборону.
Виною всьому – катастрофа в Каховці
Як ми вже повідомляли, рішення про заборону усіх видів риболовлі та реалізації водних біоресурсів було ухвалене 16 червня на засіданні регіональної комісії з надзвичайних ситуацій, яка займається наслідками руйнування дамби Каховської ГЕС.
Саме з посиланням на рішення цієї комісії, яку очолює міністр МВС Ігор Клименко (на засіданні комісії був його заступник в ній), голова Дніпропетровської ОВА і повідомив про заборону риболовлі. Так само з посиланням на комісію з’явилося і повідомлення на сайті Дніпропетровського рибоохоронного патруля.
Мотиви рішення цієї комісії очевидні: у так званому Каховському морі гине величезна кількість риби та інших біоресурсів. Є великий ризик виникнення спалахів інфекційних хвороб. А наші люди, якщо щось можна взяти надарма попри ризик – обов’язково спробують або самі наїстися, або ж продати рибу десь на ринках. Тож заборона купатися, ловити чи продавати рибу з Каховського водосховища та протоків до нього – виглядає цілком логічно.
Але члени комісії ухвалили рішення заборонити риболовлю на всій території області, навіть у тих водоймах, які не пов’язані з Каховським водосховищем. Чому? Цього ані члени комісії, ані влада не пояснюють. Бо купатися у тих самих водоймах можна. Немає жодних офіційних повідомлень, що моніторинги води (якщо вони проводяться) виявили збудників інфекційних хвороб в інших водоймах.
Тож цілком логічно, що рибалки так само загадувались над цим питанням: чому купатися можна, а рибалити заборонили? Що б що? Адже якщо в рибі є збудник холери чи якоїсь іншої інфекційної хвороби, то його ще більше у воді. І під час купання підхопити хворобу набагато більше шансів, ніж під час вживання термічно обробленої риби (смаженої чи у вигляді юшки).
Це створило величезну проблему для виконання цього рішення. Відсутність логіки в ухваленні такої тотальної заборони підірвало довіру до самого рішення. Люди просто не бачать в ньому раціональності, а тому ігнорують.
Війною все не виправдаєш
Проте, є найглибша проблема, яку висвітлила криза з виконанням рішення комісії. Це криза спроможності влади домогтися його виконання, а також доцільності його виконання. Поясню, що це значить.
Коли вводиться будь-яка заборона, влада спирається на два важелі – переконання та примус. Щоб переконати людей у доцільності цієї заборони, треба навести раціональні аргументи. Не просто послатися на війну, як це зараз роблять, а пояснити чим загрожує ігнорування заборони.
Рибалки не дурні, і прислухаються до виправданих заборон. Наприклад, минулого року, коли через війну військові закрили деякі улюблені місця риболовлі, рибалки покряхтіли, але не обурювалися масово. Усі розуміли, що військові боронять країну.
Так само рибалки минулого року з розумінням поставилися до заборони рибалити з човнів. І навіть подовження такої заборони й цього року, хоча і не викликало у рибалок схвалення, але було прийняте з розумінням. Бо усі ці заборони мали цілком логічне та раціональне пояснення. Яке люди сприймали як таке, що націлене на їх безпеку. До того ж заборона не носила тотального характеру, у рибалок залишалася можливість вудити з берега у відведених місцях, де немає військових.
Але цього разу, скоріше за все, рішення ухвалювалося поспіхом. Ніхто не продумав як пояснити таку заборону у тому ж Кам’янському, яке досить далеко від Каховського водосховища, і потенційно заражена риба сюди ніяк не дістанеться, і навіть чайка не донесе.
Законність заборони
Та найбільша проблема – це виконання цієї заборони. Мова про той самий примус, яким часом користується держава, аби її громадяни дотримувалися порядку та виконання прийнятих рішень.
На сьогодні нам досі не вдалося знайти жодного офіційного наказу чи розпорядження, який би визначав регламент заборони, на яких водоймах вона діє, і яка передбачена відповідальність за порушення заборони.
Усе що ми маємо, це якісь напівофіційні витяги з протоколу засідання тієї самої регіональної комісії з ліквідації наслідків катастрофи на Каховській ГЕС. Цих витягів наразі нам вдалося знайти два. Один на сайті Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської ОДА. Документ без підпису, але, можливо, саме в такій формі департамент їх виставляє.
Інший витяг нам надіслали з однієї з установ Кам’янського, яка так само займається питаннями виконання рішення комісії. Цей витяг з підписами, але у ньому зазначені зовсім інші виконавці, ніж на сайті Департаменту цивільного захисту. Хоча це витяги по одному й тому ж питанню.
Уже сама ця ситуація виглядає не дуже добре, якщо серед виконавців гуляють два різні протоколи. І тим більше не викликає довіри.
Але підемо далі. Сама комісія хоча й ухвалює рішення про заборону чогось, наприклад, риболовлі, але не може її заборонити. Заборона чи дозвіл риболовлі регламентується законодавством та правилами риболовлі. Навіть під час війни.
Тож, таке рішення мало б бути продубльоване відповідними державними установами, які закон наділив повноваженнями. Але про такі розпорядження чи накази нам не відомо. Жодних подібних документів нам знайти не вдалося. І навіть в органах влади, куди ми зверталися, про такі документи не знають.
Бо коли немає відповідних документів – виникають складності з примусом до виконання. Адже поліційний чи представник рибоохорони мають у своїх вимогах на щось спиратися. В даному разі, на законність вимог припинити рибалку. А якщо рибалка не хоче виконувати вимогу – то притягти його до відповідальності. Власне, так робиться під час заборони, що дії в нерест. Але на що, на яке розпорядження будуть спиратися правоохоронці зараз, яким штрафом чи відповідальністю погрожуватимуть? Цього ніхто не пояснив. І ми не можемо пояснити, бо незрозуміло на які документи спиратися.
В результаті виникає дуже небезпечна для держави ситуація: є заборона, але її масово ігнорують і відсутні важелі примусу до виконання. Та, чесно кажучи, навіть якби вони й були, фізично їх виконати – не реально. Наші рибінспектори просто не справляться з таким обсягом документування, а у поліції вистачає іншого клопоту. І все це разом підриває і державу, і владу, і повагу громадян до закону.
Рішення треба переглянути
Вихід, як кажуть, там де і вхід. Він полягає у тому, що комісія має терміново переглянути своє рішення, ввести заборони там, де вони справді потрібні, і зняти там, де у них немає потреби. Це не тільки підсилить раціональність ухваленого рішення (а значить і прийняття його громадою), але й вивільніть ресурси, необхідні для того, щоб домогтися його однозначного виконання.
Так само, має бути надане роз’яснення не тільки щодо суті самої заборони, а і щодо відповідальності за її порушення.
І якщо вже рибалити не можна, то, мабуть, не можна і купатися в тих самих водоймах. Тож влада має ретельно зважити, де зараз варто обмежувати доступ до водойм, а де ні.
А головне, якщо ризики для життя людей такі високі, то, мабуть, та сама комісія чи вповноважена нею установа мають у щоденному режимі інформувати громадян, як про стан водойм, так і про небезпеку інфекційних захворювань та вжиті заходи.
