Авторка: Ірина Уварова.
Тема ринку праці під час війни досить не проста. З початком війни у ЗСУ служать десятки тисяч представників мирних професій – кваліфікованих, вмотивованих. Цього потребує теперішній час і наше майбутнє.
Втім, тема ринку праці й до війни не була безхмарною з огляду на цілу низку розбіжностей. Найперша – розбіжність інтересів роботодавців та побажань шукачів роботи. З цього приводу на одному з металургійних підприємств області у 2021 році саме для роботодавців був проведений великий семінар, за результатами якого НR-фахівці (кадровики) були, м’яко кажучи, приголомшені. Заїжджі коучери наполягали на виконанні сучасних вимог і нових трендів на ринку праці. Якщо коротко: обов’язково враховувати потреби молоді – висока зарплатня відразу, відпустка за бажанням хоч за місяць після влаштування та мінімум фізичних навантажень…
Продовжимо про розбіжності. Найпопулярніші сайти з пошуку роботи (штук з десять, не менше) називають наразі актуальними й найбільш затребуваними професії ІТ-спеціалістів, фінансистів, журналістів. А реальний попит у більшості оголошень по Україні й по нашому місту зокрема, малює зовсім іншу картину: найбільш актуальними на ринку праці є такі професії: водій, вантажник, слюсар, токар, фрезерувальник, зварювальник. Про це, мабуть, читати нудно, але реальні ситуації бувають докорінно не нудними. Рік тому знайомому знадобилася деталь, що потребувала токарної обробки. Токаря, який зголосився б її виготовити, шукати довелося довго. На решті він приїхав за замовленням – молодий хлопець на “Мерседесі” та з краваткою від Гуччі. Роботу виконав зразково та й взяв за неї гідну ціну. А ви кажете ІТ-спеціалісти…
Іще одна розбіжність – рівень зарплатні та реальний дефіцит на ринку праці, стосується професій вічних, що завжди є актуальними: лікарі, педагоги, пекарі. Чимало носіїв цих професій – жінки, які ще на початку війни виїхали з дітьми за кордон. У фахівців ринку праці існує думка, що досить багато лікарів, медичних сестер за кордоном і залишиться. Щодо реальної картини в цій галузі в цілому по Україні зараз важко знайти об’єктивну інформацію, але по нашому місту є досить цікаві приклади. З’явилося навіть дещо дурнувате, але справедливе прислів’я: «Записуйтесь швиденько до цього лікаря, доки він іще не балуваний!». Йдеться про вимушено переміщених осіб, які втратили житло та роботу на зруйнованих ворогом територіях і приїхали до нас. Один з таких лікарів обіймав посаду завідувача відділення у Краматорську, тепер працює у міській поліклініці рядовим ЛОРом і користується великою повагою.
Пропоную невеликий огляд ситуації на ринку праці в Україні загалом. Висновки робіть самі.
“Мабуть, після війни будівельників не вистачатиме. Бо обсяги робіт будуть величезними. Але щось та й збудуємо”, – так Олег, який працює у будівельному бізнесі 30 років, коментує прогнози керівниці Інституту демографії Елли Лібанової про те, які фахівці будуть найбільш затребуваними на ринку праці. “Перше й очевидне – це будівельники. Це те, що буде потрібно в перший рік (після війни). Далі будемо розбиратися”, – заявила науковиця в телеефірі, нагадавши, що одне створене у будівництві робоче місце тягне за собою створення 6-7 нових робочих місць в дотичних галузях.
Серед інших галузей, які формуватимуть попит на ринку праці, Елла Лібанова називає енергетику, переробну промисловість та сільське господарство, однак зауважує, що “вони будуть іншими, ніж це було до війни”.
Але під час війни ринок праці не виглядає райдужним для будівельників – так само, як і для більшості інших професій. Під час війни дані про ринок праці офіційно не збирають, а тому останніми оприлюдненими показниками щодо зайнятості та безробіття населення є статистика за 2021 рік. За даними Державної служби зайнятості, напередодні російського вторгнення офіційний рівень безробіття в Україні становив маже 10% (порівняно із 7% безробітних в середньому на той час у ЄС), а кількість зайнятого населення була на рівні 15,6 млн осіб. Найбільше людей працювали у торгівлі, сільському господарстві, промисловості, освіті, на транспорті та в охороні здоров’я. Рік тому, наприкінці весни 2022 року, після кількох місяців війни в Україні, за підрахунками Міжнародної організації праці (ILO), було втрачено майже 5 млн робочих місць – близько третини довоєнного ринку праці.
Водночас і бізнес, і оглядачі зазначають: відсутність роботи не завжди пов’язана із тим, що підприємство було зруйноване чи припинило працювати, а людина виїхала в інший регіон чи взагалі за кордон. З одного боку, як і до війни, в Україні є значна неофіційна зайнятість. До війни “неформально зайняте населення” оцінювали у 20% від усіх працівників, і, очевидно, під час війни ця частка могла ще більше зрости.
Серед професій, на які є найбільший попит роботодавців, у Державній службі зайнятості називають:
- кваліфікованих працівників з інструментом (швачка, слюсар, електрик),
- робітник з обслуговування устаткування та машин (водій, тракторист, токар, оператор заправної станції, водій екскаватора),
- професіонали (вчитель, лікар),
- працівник сфери торгівлі й послуг (продавець, кухар, перукар),
- некваліфіковані працівники (двірник, прибиральник, підсобний робітник),
- фахівці (бухгалтер, вихователь, медсестра).
“На сьогодні найбільший попит у роботодавців спостерігається на кваліфікованих працівників робітничих професій. Водночас серед зареєстрованих безробітних 43% мають вищу освіту, а в окремих великих містах – до 60% і вище. При цьому, кількість безробітних з-поміж колишніх керівників, професіоналів та фахівців утричі перевищувала кількість відповідних вакансій”, – повідомляють у ДСЗ. Загалом на одну вакансію в системі Державної служби зайнятості претендують 4 людини. Проте серед кваліфікованих працівників з інструментом на одне місце претендують лише 2 людини, а в торгівлі – вже 8. Лідером конкуренції працівників за робоче місце є сфера фінансів та страхування – там за одну вакансію змагаються 24 фахівці.
Саме на українських лікарів покладає особливі сподівання директорка Інституту демографії Елла Лібанова, називаючи їх “своєю улюбленою фішкою” у післявоєнному відновленні.
В інтерв’ю РБК-Україна вона заявила, що “Україна може стати неабияким медичним хабом”, пояснивши, що “не випадково сюди раніше їздили лікувати зуби зі США, Нідерландів, Британії”. З багатьох дописів у соцмережах також видно, що українки, які під час війни опинилися за кордоном, також оцінили переваги української медицини та лікарів: доступність та ефективність європейської медичної системи для багатьох виявилася не такою привабливою.
За час війни ситуація як із попитом, так і з пропозицією на українському ринку праці досить сильно змінилася, каже Олександр Жолудь, редактор незалежної аналітичної платформи Vox Ukraine. З одного боку, каже економіст, є кілька мільйонів українців, які виїхали за кордон і не працюють в Україні, з іншого – є кілька мільйонів українців, які стали внутрішньопереміщеними особами. Серед них половині з тих, хто до війни мав роботу, не вдалося знайти її на новому місці після 24 лютого.
Що стосується ІТ, виконавчий директор IT Ukraine Association Костянтин Васюк називає ситуацію: “галузь зайшла на флет”. Темпи росту надзвичайно гнучкої, мобільної, інтегрованої у глобальний простір галузі, уповільнилися. За даними НБУ, у першому кварталі 2023 року експорт IT-послуг з України знизився на 16% у порівнянні з таким же періодом 2022 року. “По суті, ринок зараз перетворився на ринок роботодавця”, – каже Костянтин Васюк. Тобто “якщо до ковіду та початку повномасштабного вторгнення це був ринок працівника, коли людина-фахівець могла обирати з десятка пропозицій, то сьогодні все навпаки”.
“Рівень безробіття поступово знижуватиметься завдяки активізації економічної діяльності, проте залишатиметься високим”, – прогнозують в НБУ.
Аналітики порталу Work.ua також говорять про поступове відновлення ринку праці і вважають: попри те, що під час війни ринок праці орієнтований на роботодавця, після війни “на горизонті видніється дефіцит кваліфікованих кадрів”.
“Після перемоги в нас постане питання, що в нас значні втрати, і люди не зможуть працювати на тих професіях, де вони працювали до війни. Треба зрозуміти, що на деякі роботи люди з інвалідністю просто не зможуть піти. Умовно кажучи, якщо людина працювала на будівництві, а в неї ампутована нога чи рука, повернутися назад буде важко. З одного боку, це означатиме додаткову потребу у лікарях та фахівцях з фізичної реабілітації. З іншого боку, так само буде потреба у системі професійної переорієнтації, а також адаптації робочих місць, щоб ті, хто хочуть повернутися до роботи, змогли це зробити».
Зараз тренд на робітничі професії, які потребують кваліфікованої ручної праці – вони зараз у топі. Тому як світчери були в ІТ, так світчери можуть бути в іншій професії, – каже виконавчий директор ІТ Ukraine.
Проблем на ринку праці чимало. Але в огляді йдеться лише про мирні професії, хоч так чи інакше зараз майже усе, що працює там, де не стріляють, є тиловим фронтом. Іноді – мотивацією до життя: «Йду на роботу зранку повз пекарню – на запах хлібу. І забуваю на мить про війну, – розповідає жіночка у маршрутці.
…А той токар з “Мерседесом” і краваткою від Гуччі вже пів року воює в ЗСУ. Можливо, на «нулі», можливо, і там щось ремонтує, де його майстерність – міцна гарантія Перемоги.
