У Львові є низка маловідомих площ, про які не знають навіть місцеві мешканці. Про історію кількох із них розповів у коментарі Tvoemisto.tv львовознавець, гід Петро Радковець.
Площа Звенигородська
Однією з найдавніших у Львові площ є Звенигородська, що в Шевченківському районі міста. Вона розташована приблизно посередині між чотирма сусідніми площами: Ярослава Осмомисла, Старий Ринок, Вічевою і Данила Галицького.
Її історія пов'язана з існуванням у середньовічному Львові громади німецьких колоністів та збудованого ними храму – церкви Марії Сніжної. До Другої світової війни площа саме так і називалась – Сніжною, пізніше – Звенигородською.
Площа є також однією з найменших у Львові, її довжина від вулиці Сніжної (від північного фасаду церкви Марії Сніжної) до стику вулиць Рибної та Мосяжної становить близько 50 м, ширина площі не більше 30 м.
Площа Кринична
Її знають тому, що там є джерело. Зараз перед неї стоїть фонтан з лебедями, який про це нагадує про криницю. Вона розташована у мікрорайоні Підзамче, біля однойменної залізничної станції.
Раніше вона називалася Підзамче-Вокзальною, а з 1946 року – Криничною.
У 2013 році завершили оновлення площі Криничної у межах проєкту «Ревіталізація Підзамче». Там встановили нові лавки та смітники, підрізали гілки дерев, які закривали для людей частину площі.
Площа Вічева
Вічева – найменша площа у Львові та в Україні. Її довжина становить 24 м, ширина – 21 м. Водночас вона – одна з найдавніших у місті, розташована в межах частини міста, яка існувала ще за княжих часів.
Площа виникла перед брамою монастиря бенедиктинок, зведеного 1596 року, і впродовж кількох століть називалась Бенедиктинською. Після Другої світової війни отримала назву Вічевої.
У будинку № 4 провела останок життя Юлія з Крушинських, дружина Маркіяна Шашкевича. Там померла 1896 року.
Площа Святого Теодора
Перша згадка про неї пов’язана із церквою Святого Теодора, виготовлена із дерева, та існувала ще 1453 року. Вона розташована на північ від центральної частини міста, між проспектом Чорновола і вулицями Богдана Хмельницького та Замарстинівською.
До Другої світової війни площа мала назву Plac Teodora (площа Теодора). За радянських часів їй дали назву площа Центральна, у ті часи тут була кінцева зупинка кількох міських та підміських автобусних маршрутів. У 1990-х рр. площі повернули історичну назву – Святого Теодора.
Сквер між вулицями Короленка – Лисенка – Просвіти
Ще одна площа була раніше між вулицями Короленка – Лисенка – Просвіти. Коли там торгували сіном, тому була відома, як сінний ринок. Нині тут є сквер. За часів Австрії вона мала назву площа Францисканська, пізніше цей сквер називали площею Гвардії Народової (на честь польських повстанців 1848 року), а від 1939 року площа не мала назви.
У 1982 році на цій площі відкрили пам’ятник західноукраїнському радянському письменнику Олександрові Гаврилюку (1911-1941) за проектом скульпторів Еммануїла Миська, Дмитра Крвавича та архітектора Мирона Вендзиловича. У роки незалежності пам’ятник демонтували. 8 травня 1994 року на цій площі було встановлено пам’ятник «Просвіті» з нагоди 125-річчя цього товариства.
