У селі Романів, що на Львівщині, ніколи не ходили сіяти.
Фото ілюстративне
В селі Романів, що на Львівщині, є цікава різдвяна традиція, а саме випікати бундзики – святкові булочки, якими пригощають бундзарів, що приходять до хати на Різдво. Про це Tvoemisto.tv розповіла директорка Народного дому села Романів Марія Мох.
На Василя, 14 січня, в селі Романів ходять не сіяти, а ходять за бундзиками – місцевими святковими булочками, які печуть тільки на різдвяні свята.
«В нас ніколи не ходили сіяти, у нас завжди бундзарі ходили за бундзиками. Діти починали ходити вже в шостій ранку. Якщо на коляду ходять колядувати під вікно, то за бундзиками йдуть під двері. І кричуть: «Гей, ростворіть там, гей! А ростворите чи нє, чи теплисті бундзики, чи не малисти муки? Тоді господиня виходить і виносить бундзики і питає: Скілько вас є? І дає кожному по-одній булочці. І той бундзар, що бере булочку – каже: «Вількій колос, щоб ще більше вродилося на другий рік, ніж того року. Щоб більший бундзик був на другий рік, ніж того року», – розповідає пані Марія.
Така традиція у цьому селі вже існує понад століття. На її думку, вона зародилася в часи, коли хліборобів спіткав неврожай через холодну погоду. Тому, аби закликати великий колос на наступний рік, дітей пригощали бундзиками на новорічно-різдвяні свята. Таким чином, бундзарі назбирують повну торбу бундзиків, потім висипають вдома і кожен обирає собі самий біленький. Адже бувають і чорні, бо люди беруть різну муку. Є люди, що печуть бундзики і з чорної муки.
«Мені тато розказував, що було таке, що колос ще недоспів, а впав вже сніг літом на колос. І люди, які брали шнурки і знімали той сніг — то вони не мали зерна. А сніг , який сам розтанув і пшениця піднялася, – то вони мали зерно. Тому ця традиція з’явилась, щоб був великий колос, щоб був хліб завжди», – каже Марія Мох.
Вона розповідає, що бундзики – це здобна булочка, але вона має бути дуже круглесенькою і окремо випеченою.
«Тісто для бундзиків на молоці робиться: паличка дріжджів, цукор, сіль, там яєчко вибити, так як на звичайні булочки. І має бути ця випічка помащена яйцем, а зверху густо посипана маком. Печуться вони в спеціальному п’єці. На бундзики п’єц палиться сухими дровами хвилин 40», – каже жінка.
Але пані Марія додає, що сьогодні люди все більше печуть пампухи, а діти вже ходять сіяти. Тож традиція бундзикарства трохи відходить.
А на саме Різдво в родині у пані Марії прийнято випікати спеціальну палінку з пісного тіста та цибулі. «Я беру воду, сіль, цукор, дріжджі, борошно. Коли тісто доходить в братванці, гобаю його пальцями, а потім викладаю зверху начиння з цибулі, яку перед цим ріжу, солю та додаю олії. Так було прийнято в моїй родині», – каже вона.
А коли вся родина сідає вечеряти, найстарша жінка йде за макітрою з кутею і через поріг каже: «Кво-кво-кво завтра Різдво, кво-кво завтра Різдво». Вважається, що це приносить прибуток та приріст домашніх тварин та птиці на наступний рік.
Анна Чистякова
