Сергій Дмитрієв – “Падре” призначений офіцером служби військового капеланства Командування Сил територіальної оборони ЗСУ. Нещодавно він завершив капеланське служіння у 30-й механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького і став тим, на кого покладено відповідальність з розбудови системи капеланської служби в Силах ТРО ЗСУ.
Із самого початку російсько-української війни Сергій Дмитрієв знаходиться поруч з українськими воїнами. У 2014 році на добровільних засадах став капеланом 30-ї окремої механізованої бригади, згодом був офіційно її капеланом. Один з ініціаторів ідеї відкриття Стіни пам’яті загиблих за Україну біля Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Заступник голови синодального управління соціального служіння Православної церкви України (Еleos-Ukraine).
Яка роль капеланів у війську і що вони робитимуть — про це ми дізнавалися у “Падре”:
“Капелан — це священник, який займається духовним супроводом військовослужбовця, задовольняє релігійної потреби. Капелан несе також соціальне служіння для військового. Це робота не лише з військовими, це робота і з їхніми родинами, з родинами полонених, зниклих безвісти, загиблих. Ми будемо брати досвід, здобутий капеланами впродовж дев’яти років війни, поєднувати це із західним досвідом. Будемо брати, що найкраще.
Капелан працюватиме також з ветеранами, щоб вони мали зв’язок зі своїм підрозділом. Щоб коли людина пройде реабілітацію і готова стати в стрій, вона могла повернутися до свого підрозділу. Це зв’язок з пораненими. Це не лише духовний супровід, а й психологічний.
Капелан працює з усіма, незалежно від того, якої конфесії військовослужбовець. Згідно з опитуваннями, 70-80% населення вважають себе вірними якоїсь релігійної громади, саме тому присутність капелана у війську така важлива. Сили тероборони формуються за територіальним принципом, тож тут буде дуже важливою роль священників місцевих громад.
Зброя сама по собі не стріляє, стріляють люди. Тож мотивація бійців має бути високою. Капелан — це одна із ланок Збройних сил, яка підвищує мотивацію військовослужбовців.
Священник може бути містком між бійцем і психологом, і якщо потрібно, то спрямувати військовослужбовця до психолога.
Не завжди боєць може підійти до командира, командир може бути зайнятим. І якраз до капелана можна підійти з будь-яким питанням, не лише духовного характеру. Капелан має почути військовослужбовця і вміти донести його потреби до командира.
На рівні бригад і батальйонів капелан — це помічник командира, який допомагає йому почути військовослужбовців, налагодити взаємодію між ними.
Наше завдання — навчити капелана бути компетентним відповідати на питання військових. Тим паче це актуально зараз, коли у військо приходять люди, які не служили в армії. Підтримка капелана буде для них дуже важлива.
У нас з’являються нові традиції — вручення бойових прапорів, нагороди, свята. Капелан — совість підрозділу. Капелан може говорити про те, щоб не було радянщини в армії, може допомагати плекати ці нові традиції.
Ми запрошуємо капеланів або священників різних релігійних об’єднань. Якщо в підрозділі більшість мусульмани, то ми шукатимемо капелана мусульманина. Якщо юдеї — шукатимемо їм рабина. Якщо це джедаї, а в нас такої релігійної організації немає, ми будемо казати, що нам потрібні дуже гнучкі капелани будь-якої конфесії, які можуть задовольнити також і їхні потреби.
Це розумно — щоб бійці бачили капеланом представника їхньої культури, традиції. Ми не забороняємо у щось вірити, окрім Московського патріархату. Капеланів Московського патріархату не буде”.
