Місцеві вибори в жовтні минулого року продемонстрували: місцеві бізнес-еліти, що фактично виступають кінцевими бенефіціарами партій та рухів, які пройшли до рад областей та територіальних громад, скористалися на всі 100% законодавчими пробілами українського варіанту децентралізації і встановили абсолютну владу над підзвітними територіями та населеними пунктами.
Більше того, новоспечені депутати, а точніше їх бенефіціари отримали ласий подарунок від держави у вигляді передачі у комунальну власність сільськогосподарських земель державної власності поза межами населених пунктів. Таких подарунків місцева влада від центральної влади не отримували протягом останніх тридцяти років.
Багато років і представники місцевої влади, і професійні землевпорядники нарікали на відсутність комунального сектора у землеволодінні. Схвалення законодавчим органом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» дало «зелене світло» процесу передачі державних сільськогосподарських земель територіальним громадам.
Сьогодні залишилося лише очікувати як територіальні громади, а точніше місцеве самоврядування буде розпоряджатися надзвичайно ліквідним активом. Тут є декілька сценаріїв.
Виходячи з попереднього досвіду діяльності більшості органів місцевого самоврядування можна припустити, що місцева влада піде шляхом найменшого опору – буде механічно продавати комунальні земельні активи за відпрацьованими схемами. Зокрема у 2007 році надходження коштів від продажу землі до місцевих бюджетів складали 2,8 млрд грн., у 2011 році – 1,3 млрд грн., у 2016 році – 921 млн грн., у 2020 році – 2,01 млрд грн.
Мова йде про суми надходжень від продажу землі до місцевих бюджетів в масштабах всієї країни. В масштабах всієї країни такі суми – це мізер. Це свідчення того, що комунальні землі продавали за демпінговими цінами. Продавали за демпінговими цінами, оскільки продавали своїм і отримували за це неформально встановлений відкат.
Це продавалися землі населених пунктів, зокрема в столиці, обласних центрах та містах обласного значення. Більше того, в динаміці реальних надходжень коштів від продажу землі до місцевих бюджетів у 2007-2020 роках фактично спостерігається спадна тенденція, оскільки гривня у 2020 році порівняно з 2007 роком достатньо знецінилася.
З огляду на це, вже ніхто не здивується, якщо надходження до місцевих бюджетів всієї України від продажу землі за 2021 чи 2022 рік (а продаватися вже буде і та земля, яка перейшла у власність територіальних громад у відповідності із проведенням земельної децентралізації) будуть такими ж мізерними як і в попередні роки.
Василь Голян, економіст
