Автор: Сергій Гузь.
Усі ми звикли вважати, що сільське господарство – один з ключових економічних секторів України. Адже саме таке враження складається у всіх нас, коли ми дивимося чи читаємо репортажі про рекордні врожаї зернових та будівництво зернових елеваторів. Проте чи справді Україна стає більш аграрною державою, ніж раніше, і цей агропромисловий комплекс стає більш модерновим?
Трохи порівнянь. За даними Держстату, в 1990 році в Україні було більше ніж 25 мільйонів голів великої рогатої худоби, майже 20 мільйонів свиней, 9 мільйонів овець та кіз, 255 мільйонів голів птиці.
За 30 років поголів’я великої рогатої худоби скоротилося у 8 разів, і у 2020 році складало трохи більш як 3 мільйони голів, з яких корів менше ніж 1,8 мільйона. Свиней залишилося 5,7 мільйона, овець та кіз – 1,2 мільйона, птиці – 220 мільйонів.
Тобто у тваринництві аграрний сектор втратив більшість своїх позицій і скоротився в рази скрізь, окрім птахівництва. Варто розуміти, що тваринництво – це сектор з високою доданою вартістю. Саме тут залучена велика кількість працівників, тут переробляються зернові й виробляється найдорожча сільгосппродукція – м’ясо та продукти з нього.
Здається, що трохи краща ситуація в рослинництві.
За даними того ж Держстату в 1991 році (саме з цього року наявні дані по рослинництву) Україна зібрала врожай 38,7 мільйона тонн зернових і зернобобових. Соняшника тоді збирали – 2,3 мільйона тонн, картоплі – 14,6 мільйона тонн, овочів – 5,9 мільйона тонн, плодових та ягідних культур – 1,6 мільйона тонн.
За тридцять років, ми стали збирати у 2-2,5 раза більше зернових – 86 мільйонів тонн у рекордному 2021 році. Соняшника у цей рік зібрали у 7 разів більше – 16,4 мільйона тонн, картоплі – 21,4 мільйона тонн, овочів – 9,9 мільйона тонн, а плодових та ягідних культур – 2,2 мільйона тонн.
Та не спішіть радіти. Площі, що раніше використовували для вирощування плодів та ягід – скоротилися у 5 разів! Це ті самі чудові українські сади, які ми так любимо вихваляти у віршах. Площі під буряки скоротилися у 10 разів! Цукрова галузь взагалі зазнала катастрофічного руйнування, включаючи цукрові заводи. Зате площі, які відведені під вирощування соняшника зросли у 4 рази – до 6,6 мільйона гектарів – майже третина усіх сільськогосподарських земель в рослинництві. А тепер додайте, що 5,3 мільйона гектарів були засіяні кукурудзою.
Проблема цих двох культур – соняшника та кукурудзи – у тому, що вони дуже сильно виснажують ґрунти, у тому числі наші чорноземи, якими ми так пишаємося. А до того ж особливість кукурудзи у тому, що вона дуже мало споживається напряму, а має «перероблятися». Зазвичай значна частина такої «переробки» – тваринницька галузь. Але, як зазначено вище, тваринництво зазнало радикального скорочення. Тож «переробляти» ці рекордні врожаї зернових немає де, і все це прямує на експорт, на відгодовування худоби та птиці в інших країнах. Тоді як в Україні тваринництво продовжує скорочуватися.
В результаті, більш як половина рекордних врожаїв – це експорт сировини. Так, він дає значні валютні надходження на фоні того, що й у промисловості ми експортуємо так само сировину, а не високотехнологічну продукцію. Та є інші економічні показники, які важливі для розуміння ролі цієї галузі в нашій економіці.
Один з ключових показників – валовий внутрішній продукт. Це, власне, оцінка нашої роботи за рік в масштабах всієї країни. Так от, доля сільського господарства – це лише 8-9 % ВВП. А це означає, що за цим показником Україна не є аграрною державою, як це часто подають у проспектах. Вона могла б нею стати, якби ми самі переробляли наші рекордні врожаї, тоді б додана вартість сільськогосподарської продукції збільшилась, а разом з цим і частка в структурі ВВП, і в кінцевому підсумку – і сам ВВП.
А чи знаєте ви, скільки людей працює в сільському господарстві: 50, 60 чи може 30% від загальної кількості працівників в Україні? Дам одну підказку: в сільській місцевості проживало станом на 2021 рік – 5,4 мільйона українців працездатного віку, або ж 30% від усіх працездатних.
Не знаю, чи вдалося вам хоча б приблизно вгадати, але відповідно до даних Держстату, у 2021 році з усіх офіційно облікованих найманих працівників – більше ніж 8 мільйонів громадян – у сільському господарстві працювало лише 0,38 мільйона. Це менше ніж 8% від тих, хто проживає в сільській місцевості та має працездатний вік, або 2% від усього працездатного населення України.
Так, звісно, треба врахувати сезонну зайнятість, яка може бути в рази більшою за постійну. Хтось взагалі працює без будь-якого оформлення, а ще є фермери та підприємці. Але навіть з врахуванням цих показників варто прийняти як факт, що село перестало бути значним роботодавцем. Бо коли немає перероблювання вирощеної продукції, а лише чистий експорт сировини, то заробляють на цьому не селяни, а ті, хто скуповує врожаї та перепродає їх за кордоном. Це вам підтвердять у будь-якому селі.
У цьому світі усе взаємопов’язане. Низька офіційна зайнятість – низькі податки та соціальні відрахування. При великій кількості пенсіонерів та дітей, що проживають у сільській місцевості. Низькі податки – немає грошей для сільських громад – хоч об’єднаних, хоч ні. Немає грошей – немає за що робити дороги, утримувати соціальну інфраструктуру і так далі.
В результаті… Я вам опишу одне село на Херсонщині, в якому виріс. Колись це був навіть райцентр: з двома колгоспами, тисячами корів, полями до горизонту, з кавунами у кожному дворі горою, з кінотеатром, ЦУМом, Палацом культури та усіма іншими атрибутами успішного села.
А потім не стало ферми, корівники розваляли, викопали труби зрошувальної системи й здали на металолом. Закрився кінотеатр (кому він треба в наш час?), занепав ЦУМ, і з великого шумного села люди потягнулися у місто, бо не стало роботи…
Це я все до чого? Зараз розробляється програма повоєнного відновлення України. І вже звучить, що аграрна Україна «дожене і пережене» ледь не усіх у світі. А може варто спуститися на землю і чесно глянути на ситуацію. Чесно визнати, що Україна перетворилася на виробника сільськогосподарської сировини, на якій заробляють хто завгодно, а не українські селяни. Що наші парадні звіти про рекордні врожаї зовсім не значать рекордного покращення життя на селі. І врешті решт розробити програму, яка справді відродить життя на селі, відновить підприємства, дасть людям роботу, а країні піднесення економіки. Бо яка Україна без заможного села?…
