Інша вихованка, Тетяна Яценко, також прийшла у спорт у ранньому дитинстві. Вона роками займалася художньою гімнастикою, брала участь у конкурсах і змаганнях у Каховці, Миколаєві та Херсоні, а також змаганнях всеукраїнського рівня. Перерва, спричинена війною, не змінила її ставлення до улюбленої справи.
“Коли нам сказали, що танці знову відновлюються, це була велика радість. Я навіть не роздумувала, чи ходитиму. Я знала, що повернуся. А чим ще займатися, якщо не танцями?” — згадує Тетяна.
Попри те, що у Великій Олександрівці зруйнована значна частина інфраструктури, саме такі гуртки залишаються одними з небагатьох стабільних просторів для дітей.
У “Багіра Плюс” вони не лише тренуються, а й готуються до виступів і змагань, планують майбутні поїздки та поступово повертають собі відчуття розвитку й руху вперед.
І в цьому сенсі гурток стає значно більшим, ніж просто місцем занять. Це простір, де діти вчаться знову жити у впорядкованому ритмі, взаємодіяти одне з одним і поступово повертатися до реальності, в якій є не лише війна, а й майбутні виступи, сцена і танець.