Алла Павлівна Малицька, генеральний директор КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Є.Є.Карабелеша» – творча людина, вмілий самодостатній керівник, до того ж вміє бути щиро вдячною своїм підлеглим за їх мужню роботу в умовах воєнного стану.й
І це притаманно не кожному начальнику, бо часом говорячи про здобутки підприємства, у першу чергу висувають на передній план свої власні заслуги. Нещодавно Алла Павлівна запланувала започаткувати на своїй сторінці у Фейсбук нову рубрику «Медики на лінії зіткнення», у якій розповідатиме про тих медиків, які надавали медичну допомогу херсонцям під час окупації і продовжують її надавати в умовах постійних ворожих обстрілів.
Зустрівшись з Аллою Малицькою для розмови, спершу поцікавилася а якою для неї особисто стала ця межа?
- Коли все тільки розпочалося,- відповіла Алла Павлівна,- як і кожна українська людина зі страхом і відчуттям невідомості думала: Боже, де взяти сили, щоб це пережити? Як все складатиметься, що робити, як правильно чинити? Пам’ятаю ранок 24 лютого 2022 року. Мене розбудив ранній дзвінок заступника міського голови Романа Григоровича Головні, який сказав, що потрібно виписувати максимальну кількість хворих із лікарні. Це було сказано спокійним голосом, без нагнітання. Відразу зібралася і поїхала на роботу, щоб у першу чергу бути з людьми, які переживали такі ж емоції як і я.
Думалося: чи достатньо у нас медикаментів, чи матимемо можливість надавати медичну допомогу у разі напливу поранених людей, чи вистачить перев’язочного матеріалі, чи є запас харчів?
Хочу зауважити, що з перших днів війни склалася двояка ситуація: хтось від’їжджав із міста, а хтось прямував до приймального відділення нашої лікарні. Отримувала дзвінки знайомих і незнайомих мені людей. Містяни запитували, яка потрібна допомога? У відділенні навіть завели журнал обліку всього, що приносили люди. У списку були медикаменти, розхідні матеріали…Складалося враження, що кожен хотів поділитися тим, що мав, щоб долучитися до справи лікування пацієнтів. Дехто навіть пропонував фізичну допомогу, мовляв, можемо перев’язувати, прибирати. Це було приємно і придавало сил, щоб не панікувати. Місця розгубленості не було – треба ж організовувати роботу лікарні, відповідати на телефонні дзвінки, ходити на наради.
Воєнні дії на території області вносили корективи і в наш херсонський ритм життя. Деякі співробітники не могли або дістатися на роботу, або повернутися додому. Тож протягом десь 10 діб у відділеннях стаціонару їх заміняли люди, як жили в межах обласного центру.
До того ж деякі медичні працівники прийняли рішення про виїзд з Херсона і треба було думати ким їх замінити – у лікарні і в мирний час не було зайвих фахівців.
З часом оговталися і від цієї проблеми. Бо спрацював вислів про те, що темні часи вказують на світлих людей. Навколо з’явилися світлі люди, волонтери у тому числі. І навіть ті, хто поїхав в інші міста України підтримували нас своєю допомогою. У перші тижні чомусь зникли з аптек ліки, які потрібні для прийому кожного дня: нормалізації тиску, при патології щитоподібної залози – L-Тироксину, Еутироксу не стало. З’явилася паніка щодо інсуліну. Хоча місцеві органи влади докладали зусилля, щоб забезпечити нас цими препаратами.
Пригадую як мій колега Віталій Білобров, який перебував в Івано-Франківську ходив по місцевих аптеках і скуповував упаковки цих препаратів, щоб ми могли видавати людям хоча б по одній пластинці чи по 10 таблеток.
Україна – унікальна країна з хорошими людьми. Відомі люди також простягнули руку допомоги. Ми отримували вантажі гуманітарної допомоги від Лесі Нікітюк, фонду Сергія Притули, громадських організацій пацієнтів України. Завдяки таким потужним вливанням, ми запаслися інсуліном по вересень включно.
- 27 червня Ви були відсторонені від виконання своїх службових обов’язків – окупаційна влада призначила свого прибічника. Хоча Ви і на відстані були у курсі всього що відбувалися у закладі. А вже після звільнення Херсона, коли остаточно повернулися додому, що застали у своєму «господарстві»?
- Так, я не погодилася працювати в межах законодавства країни-агресора і залишалася керівником у рамках українського законодавства. Тобто Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Є.Є.Карабелеша» не припиняло свою роботу.
Складно було працювати емоційно – мені заборонялося приходити в лікарню, а підлеглим не дозволяли зі мною спілкуватись. Однак, функції виконувались, зарплатня від Національної служби здоров’я України виплачувалася у повному обсязі.
11 листопада – насвітліший день. І хоч новину про звільнення Херсона я отримала на лівому березі, радісних емоцій було не менше. У той час функції керівника лікарні виконувала Ганна Володимирівна Гостєва. Вона – велика молодець. Це був час, коли не було світла, води. На хвилиночку – на одного пацієнта з гемодіалізу потрібно близько 200 літрів води. Тобто це було велике фізичне навантаження – аби вирішити всі ці проблеми. Але співробітники з усім впоралися – впоралися гідно, бо піднесенню духу сприяло таке довгоочікуване звільнення.
Наприкінці грудня мені вдалося потрапити на правий берег і застала лікарню в гарному стані. Залишилася тільки проблема недостатньої кількості лікарів і медсестер, які виїхали з міста за трьома хвилями.
Персоналу не вистачає і сьогодні. Та й пацієнтів стало на порядок менше. Усі відділення працюють без перебоїв. Більше того – молоді фахівці, які зараз перебувають за межами області, проходять первинну спеціалізацію, вчаться, розвиваються, набувають нового досвіду.
Більша кількість співробітників невпинно надавали фахову і кваліфіковану допомогу херсонцям, не зраджуючи ні Україну, ні свою професію. Хоч очікування звільнення було не таким швидким як кожному бажалося.
- Алло Павлівно, 2022 рік став напруженим у роботі медицини. Але правила підпису пакетів надання медичних послуг ніхто не змінював і потрібно було вирішувати ці питання, щоб у 2023 році мати певні обсяги у наданні медичної допомоги. Не втрачений був час для лікарні у цьому питанні?
- Сказати, що час зовсім не був втрачений було б неправдою. Адже «Пакети» мають певні вимоги. У першу чергу кількість фахівців для надання паліативної, стаціонарної та ін. допомоги. Тому виїзд людей трохи гальмував процес навчання, приміром, як проводити УЗД вагітним жінкам.
Але на поточний 2023 рік ми законтрактувалися за 21 пакетом. І це непогана кількість. У нас було 19, 20, 21. Ми нічого не втратили, а от у сумах контрактів втратили. НСЗУ пішла нам назустріч і започаткувала пакет надання медичних послуг під час бойових дій. Це свого роду комплімент від Служби здоров’я.
Сподіваюся на повернення співробітників підприємства. Чекаю на кожного. Щоправда, не маю морального права спонукати їх до цього – у місті ще триває небезпека. До того ж, є випадки руйнувань і пошкоджень нерухомого майна працівників. У деяких серйозно травмувалися рідні і близькі люди внаслідок вибухів у Херсоні. Слава Богу, залишилися живі, але з ознаками інвалідності, тож треба відновлюватися. А для цього потрібно бути поруч, підтримувати, до того ж у більш безпечному місці.
Терпляче чекаємо і сподіваємося на те, що не за горами той час, коли не тільки медичні працівники, а й мешканці міста матимуть змогу повернутися додому.
А ті, хто вже повертається порівнює нашу лікарню з тимчасовим місцем роботи і, як правило, девіденди на нашу користь. І це приємно.
- В Україні стартував третій етап медичної реформи. На жаль, Херсонщина серед регіонів, яких це поки що не торкнеться. Цікаво, як пройшли попередні два етапи для лікарні і яким є фінансування?
- Так, дійсно днями вийшла Постанова, яка регламентує наступний етап реформи медичної галузі, який передбачає оновлення підходів до визначення госпітальних округів і формування мережі медзакладів. Ми поки що не братимемо в ньому участь.
А що стосується 1 і 2 етапів, то гадаю херсонці відчули на собі покращення у наданні медичної допомоги. Триває безперервний розвиток медичних кадрів. Є нові вимоги і до середнього медичного персоналу. Якщо раніше лікарі повинні були накопичувати бали, навчаючись протягом астрологічного року, то з цього року і середній медперсонал навчатиметься у такому ж режимі. Щодо доступності медичної допомоги, то тут теж умови на боці пацієнта Реформа виключила такий момент як прив’язаність до місця проживання. Сьогодні медичні заклади конкурують між собою за право бути обраним людиною.
Пацієнт має бути впевненим у тому, що медзаклад відповідає його стану хвороби, що в лікарні є лікарі відповідної спеціалізації, а обладнання гарантує йому надання якісного і точного обстеження, а відтак – надання правильної рятувальної медичної допомоги.
Не все вдалося реформувати, що планували на 2022 рік. Уже практично все було готове для початку роботи кол-центру, який допоміг би в роботі. Поки що гальмується, знову ж таки через відтік кадрів, у тій же системі телефонії. А це напряму впливає на черги в поліклініках. Але сподіваюся, що у нас все вийде. Бо це не дає спокою як пацієнтам, так і медикам.
Та хочу наголосити, що в межах підписаних «Пакетів» медична допомога у стаціонарі надається безкоштовно для пацієнта.
Щоправда, не з усіх питаннь. Є речі, які не фінансуються. Приміром, заміна суглобів поки що лягає на кишеню пацієнта. До речі, як депутат Херсонської міськради планувала запропонувати укласти міську програму по закупівлі таких суглобів і безкоштовного їх встановлення.
На 2022 рік була прийнята програма щодо оперативних втручань по лікуванню катаракти. Так як планувалося вона не стартувала, але знаю, що у лікарні Тропіних пропонують ці послуги.
В умовах воєнного стану ми дещо відтерміновані у своїх планах.
На сьогоднішній день найголовніше це – безпека.
Щодо фінансування, то хочу наголосити на тому, що волонтери своєю допомогою допомогли нам заощадити на медикаментах, розхідних матеріалах, продуктах харчування і т.і. Тож були залишки по коштах за 2022 рік. Не думаю, що в нинішньому році виникнуть проблеми з оплатою праці медиків, але все одно слід не забувати про вимоги НСЗУ щодо виконання службових обов’язків. Якщо сказано, що повинні виконувати комп’ютерну томографію пацієнтам з підозрою на інсульт в ангіорежимі (це складніша маніпуляція, ніж просто КТ).
- Як працює програма «Доступні ліки». Ось ці надання гуманітарної допомоги якось перегукується з нею?
- І так, і ні. Коли волонтери запитували яких ліків ми потребуємо, ми вказували ті, яких найбільше вживають люди. Але часто нам привозили медикаменти, не запитуючи нас. Тому ми виписуємо електронні рецепти. На щастя, на сьогодні у нас немає перебоїв з інтернетом. Ми отримали старлінки для стабільності. Лікарі, які виїхали, підтримують зв’язки з пацієнтами, надають їм консультації, виписують рецепти.
Хотіла б звернутися до херсонців, які часом не задоволені медичним обслуговуванням, або не можуть вийти на зв’язок з лікарем, з яким підписав декларацію. Будь ласка, у таких випадках звертайтеся до завідувачів поліклінік або особисто до мене. Бо якщо ми взяли на себе відповідальність щодо ведення пацієнта, надання первинної медичної допомоги, прагнемо, щоб ніхто не відчував якихось незручностей.
Ми у постійному пошуку. Більше того, ми співпрацюємо з німецькими колегами з ротері клубу, які організували для нас консультації онкологів у невизначених ситуаціях: або треба підправити щось у лікуванні, або за необхідності отримати більш фахову думку. Двічі на місяць маємо можливість отримувати консультації від німецьких колег. І це тільки початок.
- Не знаю, чи варто запитувати про плани в умовах військового стану. І все ж чи є плани на майбутнє?
- Безумовно, ми просимо Бога і ЗСУ, щоб перемога настала якомога швидше і ми знову були у безпеці і знову мали можливість розвиватися. І сьогодні я вже думаю про післязавтра.
Зараз основний упор на підготовку кадрів. Сьогодні підписала два листа-клопотання на виділення путівок в академію післядипломного навчання ім.Шупика для спеціалізації про ультразвуковій діагностиці. Ми готуємося до контрактування – 2024.
Ми маємо гіркий досвід-2022. Це був період гартування – з одного боку, а з другого – очищення. Ми залишилися без людей, яким не цікава Україна, яким було недобре працювати у нашій лікарні. Але будемо жити, працювати, готувати молодь, а молодь у нас прекрасна.
Я бачу, що наше місто гідно займе важливу сходинку як прекрасне туристичне місто. Усі ж побачили як погано було без Херсонщини. Без нашої городини залишилася вся Україна.
Херсонщина – це смачний, сонячний, прекрасний край. І ми повинні відповідати цьому настрою. Ми ще точно побачимо оновлення і розквіт Херсона – інакше і бути не може.
- Дякую за відверту розмову. Миру Вам і безпечного сьогодні.
Галина Лисенко
