Авторка: Ірина Уварова.
До роботи мені пішки йти 15 хвилин, ну максимум 20, якщо не поспішаючи. Але сьогодні добиралася … на таксі. Ні за що не вгадаєте, чому. Була повітряна тривога? Таксі, якщо що не врятує. Здійнялася злива з грозою? Ні, обставини були набагато крутіші. Ноги не ходили? Тьху – три рази. А відповідь проста і складна одночасно: сусідка, з якою ми працюємо в одній будівлі, отримала першу пенсію і дозволила собі шиканути (не дивлячись на те, що наші люди на таксі по хліб не їздять).
Подвоїла заслужене щасливе відчуття, запросивши мене у супутниці, та ще й гучно вітала через вікно автівки колег, які йшли пішки. А отак! – Краще б онуці подарунок купила, – обережно закинула сусідці. – А я й купила! Онука ще докоряла: бабусю, в тебе ж завжди гроші по купках розкладені, все – за реальними потребами. А я кажу: відтепер розкладаю і на нереальні – нове життя починається.
Дуже добре розумію потяг сусідки до нового щастя, незвичного почуття свободи від багаторічного розкладання зарплати по купках. Можливо, цей щасливий потяг з часом пройде. Бо ж відомо: наші витрати завжди прагнуть перевищити доходи.
Щодо «нереальних», або як хочете – непотрібних, невиправданих покупок, існує навіть окрема шопінг-філософія. Чимала кількість людей в усьому світі професійно займаються обслуговуванням шопінгу. Розробляються шопінг-тури, існує шопінг з гідами й навіть акустичним супроводом пакування – береш до рук коробку з тарілками та вона починає вмовляти тебе терміново її придбати (!).
Згадую недавній випадок зі знайомою, яка переїхала до нашого міста з Донецької області. Полишений дім, тимчасове житло, робота не за фахом… І вирішила жінка зробити собі подарунок на щастя: замовила через інтернет-магазин набір каструль. Що і як вона в рекламі не роздивилася невідомо, але розпакувавши посилку, виявила, що найбільша каструля має розмір чашки. Розказувала про невдале придбання, щиро сміючись. Спочатку ми подумали – нервове. Але ж ні.
– Віддала сусідським дітям, ото було радощів, сама б так не раділа, аби набір виявився нормальним.
Проти сили-силенної обслуги шопінгу є не менша сила спротиву. Спеціалісти з реклами, фахівці-психологи з усіх боків пояснюють, як утриматись від непотрібних покупок, як зупиняти потяг до щастя. І треба сказати, що лише одна з багатьох моїх приятельок багато років демонструє здатність утримуватись від супутніх товарів у супермаркетах. У мене все навпаки: піду по хліб, повернуся з кавоваркою (без хліба). Приятелька дивує всіх: потрібен кефір, лише його і купує. Подив оточення вгамовує одним реченням: про непотрібне буду жалкувати потім більше ніж раділа, купуючи це непотрібне. Це явище помітили давно, назвали контролем за імпульсивними покупками, і психологи вказують, що переваги “шопінг-терапії” зазвичай дуже короткочасні й нерідко затьмарюються набагато сильнішим почуттям провини. На думку економіста Корнелльського університету Роберта Франка, головне в боротьбі з імпульсивними покупками – це самоконтроль.
Він згадує знаменитий “тест із зефіром”, який проводив психолог зі Стенфорда Волтер Мішель у 1960-ті роки. Вивчаючи здатність дітей до самоконтролю, дослідник пропонував їм вибір між однією невеликою нагородою негайно або двома невеликими винагородами, якщо вони почекають. Пізніші дослідження виявили, що діти, які зголосилися почекати довше, досягли більшого успіху в подальшому житті. Вони краще склали випускні іспити в школі, здобули якіснішу освіту.
Психологи пишуть також, що феномен шопінгу дуже цікавий, оскільки цей процес допомагає виробляти у головному мозку дофамін, гормон задоволення, через нього ми отримуємо радість від покупок. Але такий алгоритм викликає у нашому організмі залежність. З емоційним шопінгом все набагато складніше, тому що він підв’язаний під конкретну емоцію (найчастіше це сум, туга, розпач). Перша проблема полягає в тому, що покупка на піку емоцій може трохи їх притупити, але не викорінити причину, яка викликала тривогу чи розпач. Відповідно, негативні емоції далі підштовхуватимуть вас до необдуманих покупок. Друга проблема пов’язана із фінансовими ресурсами. Насамперед страждають вони. Можливо, на імпульсивну покупку ви витратите трохи грошей, але якщо їх всі підсумувати, то вийде пристойна цифра, яку ви могли б вкласти у щось важливе.
Ще один важливий нюанс, який варто враховувати: наша психологія працює так — якщо ми глибоко занурюємося в емоційні витрати, це може призвести до того, що невдовзі покладатимемося на послуги “купи зараз, плати потім”, що безпосередньо пов’язано з кредитами, розстрочками та боргами. Третя проблема, пов’язана з емоційним шопінгом, це шалена кількість непотрібних речей. По-перше, вони непрактичні (найчастіше так трапляється), по-друге, вони займають весь простір і заважають вільно жити.
Аж ось цікавий висновок про шкоду емоційного шопінгу: «все це не означає, що ви повинні відмовитися від ідеї купувати те, чим хочете порадувати себе. Маленькі презенти своїй персоні допомагають зберігати мотивацію до наполегливої роботи та прагнення кращого життя. Секрет у тому, щоб бути чесним із самим собою та усвідомлювати, що ви використовуєте покупку, як швидкий емоційний заряд. Це також допомагає вести облік витрат, щоб тримати свої фінанси в тонусі».
Рятує від емоційних витрат і почуття подяки (згадайте жінку з ляльковим посудом). Професор психології з Північно-Східного університету в Бостоні Девід Дестоно досліджує позитивні емоції вже протягом кількох десятиліть. Він виявив, що просте почуття подяки може серйозно вплинути на наші вчинки. Дослідник з’ясував, що ті випробувані, хто під час експерименту відчував подяку, були здатні подолати миттєвий імпульс і обирали другий варіант: «Отже, наступного разу, коли ви відчуєте нестерпне бажання купувати, згадайте щось, за що ви відчуваєте вдячність. А якщо й це не допоможе, купіть подарунок іншій людині. Чим частіше ви відчуваєте вдячність у вашому повсякденному житті, тим міцніше буде ваша сила волі й здатність протистояти миттєвим спокусам”, – підсумовує професор Дестоно.
Говорячи про шопінг, я не виношу за скобки війну, підвищення цін та зростання тривожності людей, нам довелось переглянути не лише свій продовольчий кошик, а й побутові потреби. УНІАН з цього приводу провело дослідження, яке показало, що на другий план відійшли будівництво, масштабні ремонти й оздоблення домівок, навіть придбання одягу. Проте декому все ж доводиться вимушено ремонтувати свої помешкання після того, як на них, на жаль, прилітають ворожі снаряди та ракети. Або ж після того, як окупанти, тікаючи з українських земель, знищують все на своєму шляху. А українці, які живуть у відносно спокійних і віддалених від фронту регіонах, у більшості намагаються притримувати свої грошові запаси й не витрачати їх на якісь коштовні непершочергові покупки.
“Після перемоги українці будуть відновлювати свій побут з урахуванням нових уявлень про комфорт. Уже зараз ми перетворюємо наші домівки та місця роботи на точки з максимальною автономністю, звикаємо бути енергоефективними, розвиваємо цифрову грамотність”, – пишуть спеціалісти.
Я не спеціаліст, нових уявлень про комфорт не маю (старі б зберегти). Не певна, що доцільно притримувати грошові запаси саме зараз, коли моменти щастя – найбільш дефіцитний товар (ми ж про шопінг). Бачили б ви посмішку сусідки в таксі! Всі п’ять хвилин, що їхали, людина аж світилася. Вийшла та необережно (від повноти почуттів) хряснула дверима автівки, і так збіглось, тут загула сирена повітряної тривоги. Водій сказав: О! Це вам завдячувати тривогою? – Мабуть, мені, – перепросила пасажирка. І зникло щастя.
Вам досі шкода отих «нереальних» витрат?
