Авторка: Ірина Уварова.
Серпневий вітер завжди духмяно пахне… школою. Принадно-паперовим запахом нових підручників та зошитів, перших осінніх квітів, що 1 вересня стануть чубатими букетами в руках чубатих першокласників. Сполохані батьки закуповують що треба і не треба на шкільних ярмарках, а дехто в останні дні перед першим дзвоником ще піддає сумніву, чи «правильну» школу обрано для дитини.
Завдяки інтернету, обрати «правильну» набагато легше, ніж колись. Багато хто вважає пріоритетним географічну близькість школи; комусь потрібні суттєво вагоміші критерії, як от: наявність переможців предметних олімпіад, успішність складання ЗНО, чисельність випускників, які відразу вступили до вишів.
Як на мене, одним із найвагоміших чинників визначення «правильності» школи, є особистість вчителя, до якого потрапить дитина. І тут виникає тема, можливо, дещо незвична – сімейний вчитель (про сімейну освіту у сучасному її розумінні ми поговоримо пізніше). Мені за прикладом ходити далеко не треба. Тато закінчував вечірню школу, де математику викладала молода ще вчителька Зінаїда Василівна Кравченко. Згодом вона стала класним керівником у мого чоловіка, потім викладала математику в моєму класі, а ближче до пенсії прийняла початкові класи, де навчалися обоє сини. Наш сімейний вчитель З.В.Кравченко – це була впевненість у високій якості знань, а ще – беззаперечно гарний рівень виховання з базою не лише на математиці. Але й не без того.
У вже дорослому житті, зустрічаючись з нашим сімейним вчителем, обговорювали різне, «побутове», родинне, але ж завжди поверталися до математичного виховання. У З.В.Кравченко завжди була міцною впевненість, що будь-яке рівняння можна і потрібно мотивувати життєвими обставинами (лінійне – комунальні платежі, оплата послуг таксистів та ін.). І ніколи, підкреслюю – ніколи не виникало питання, чи стануть в нагоді у майбутньому житті логарифми, похідні, факторіали та інтеграли.
Найперший та найпростіший аргумент – гімнастика розуму, можливість сприймати у подальшому житті завдання будь-якої складності, навіть суто побутові. До речі, вже давно придумано, як витлумачити, нащо логарифми пересічній людині, разом з фізикою і математикою. Прислів’я “чим швидше – тим краще” дає експоненту і логарифм. І вимагає знання похідних, інтегралів, і диференційних рівнянь.
Якщо людина, яка говорить про покращення, не знає фізики, то вона не складе потрібне рівняння. Якщо не знає математики, то не розв’яже. Якщо ця людина політик, що не має контакту до грамотних фізиків, математиків, соціологів і економістів, то він(вона) балабол(ка). Дії такої людини будуть зводитись до додавання: підвищити всім пенсіонерам (лікарям, вчителям, шахтарям, студентам…) виплати під вибори. Те, що потім з’їсть інфляція, перекладуть на “папєрєдників”, бо Рівняння Лотки-Вольтерри – це ще трохи повчитись треба було.
Ще один приклад шкільного сімейного вчителя Любов Данилівна Волпянська. Так історично склалося, що маю багато знайомих з-поміж професійних хіміків, то більшість з них опановували хімію і полюбили її на все життя саме у Любові Данилівни. За часів її викладання була така легенда: члени приймальної комісії ДХТІ, зіткнувшись на вступних іспитах з чистими геніями від хімії, відразу ж урочисто зазначали – навчалися у Дніпродзержинську, викладачем була Волпянська.
Таких суто сімейних вчителів у нашому місті багато, саме їм довіряють дітей за досвідом поколінь розумні батьки. У нові часи ситуація з сімейними вчителями набула дещо іншого змісту, але ще більшої актуальності. Карантин і відразу після нього війна – змусили докорінно переглянути підходи до здобуття освіти.
Коротко про те, що здивувало, починаючи з 2020 року. По перше, досить швидке опанування вчителями освітніх платформ та програмних засобів онлайн навчання. Те ж, але трохи повільніше, відбулося і з батьками. По друге, виявилось, що певний досвід онлайн навчання багато шкіл мали й до карантину. Приклади тут є досить цікаві: екстернат-навчання для хлопців, які у 2014 році разом з батьками пішли в АТО, не завершивши середньої освіти.
Ще один цікавий приклад з практики родини, де мама одна виховувала старшокласника та зовсім малу дитину. Отримавши перспективну та дохідну роботу, мати вирішила, що син-старшокласник навчатиметься онлайн, доглядаючи молодшу сестру, а вона працюватиме.
Наступний приклад – з досвіду моєї колеги, яка майже шість років – з 5 до 11 класу – навчала дитину сама, вдома. Дочка успішно склала іспити в школі, вступила до університету, а потім закінчила й аспірантуру.
У суспільстві тривають і, мабуть, триватимуть вічно дискусії про переваги сімейної домашньої освіти та звичних способів її отримання – безпосередньо в школах. З обох сторін аргументація вагома, тож обирати належить самим батькам.
Нашвидкуруч оглянувши цю тему в інтернеті, натрапила на факти, що найчастіше сімейну освіту обирають у країнах Прибалтики, зокрема в Естонії. Там навіть існують спеціально пристосовані навчальні посібники для «полегшення долі» батьків-викладачів та вчителів консультантів, які працюють на засадах сімейної освіти.
Задля інтересу подивилася на один з таких посібників під красномовною назвою «Вечірня математика». Автори Юхан Ару, Крист’ян Кор’юс, Еліс Саар. Вказую деталі для того, щоб охочі легко знайшли підручник в інтернеті, до того ж він виданий українською мовою. Підручник і оформлений яскраво та принадливо, і змістовний, пристосований до вивчення з багатьма хитрощами, такими, що за вуха не відтягнеш лише від ознайомлення з переліком запропонованих тем. І скрізь, як серпневим вітром, віє від цього підручника, від опису кращих форм сімейної освіти, цікавою та незвичною новітністю нової школи.
Якою вона випишеться в Україні остаточно, після перемоги, покаже час. Але вже зараз зрозуміло, – є серйозні засади свободи вибору всіх трьох учасників навчального процесу: вчителів, батьків та учнів; є певні основи для здійснення цього вибору, де головним критерієм вважається як особистість вчителя, так і особистість учня. Вірніше так: Вчителя та Учня.
