Дмитро Єфіменко народився у місті Пологи на Запоріжжі. Закінчив місцеву школу, а за тим – Бердянський державний педагогічний університет. Працював вчителем математики та інформатики у рідному місті.
Раптово та болісно увірвався у його життя 2014 рік…
“Дмитро завжди відстоював справедливість, тому у 2014-му пішов добровольцем, аби захищати рідних людей, місто, країну під час проведення антитерористичної операції. Відслужив рік. Нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, відзнакою “За оборону Маріуполя”, – розповідає дружина Героя Оксана.
Після повернення Дмитро налагоджував мирне життя, повернувся на роботу вчителя математики та фізики, разом із дружиною ростили двох донечок.
“Він був надзвичайно добрим, люблячим татом, чоловіком, братом, сином… Він оберігав нас від усього, поряд з ним ми відчували себе насправді наче за кам’яною стіною,” – продовжує Оксана.
Та вже 24 лютого усе змінилося… Щойно пролунав заклик Президента України до резервістів, Дмитро зібрав речі та знову став на захист Батьківщини.
“І після початку війни, і раніше Дмитро говорив про росіян прямо: “Якщо не ми підемо проти, то вони прийдуть сюди. А цього не можна допускати,” – каже жінка.
Його ж рідне місто та сім’я опинилися у небезпеці.
“Упродовж місяця ми жили в окупації. Дмитро постійно повторював, щоб ми виїжджали, щоб не лишалися там… На початку квітня ми з донечками приїхали у Рівне, адже тут є рідня, я сама з Рівненщини…” – розповідає дружина Героя.
Після переїзду кожен з подружжя зайняв свій фронт – Дмитро воював на Донеччині, а Оксана з перших днів і досі волонтерить в обласному штабі.
Та окрім рідного дому, ворог забрав у сім’ї значно більше. 38-річний Дмитро Єфіменко загинув 13 січня у Бахмутському районі Донеччини…
Микола Сірук народився у Рівному, закінчив 11 школу, а за тим продовжив навчання у коледжі, де здобув фах лаборанта хімічних досліджень.
Веселий, добрий, спортивний юнак пройшов службу в армії у Кропивницькому. А коли повернувся додому, працював у рідному місті та за кордоном. Саме там на чужій землі його застала новина про початок повномасштабного вторгення росії у нашу країну. Без вагань Микола вже на третій день повернувся додому. А згодом був призваний захищати рідну землю.
“Хто, як не я” – говорив він рідним, коли став пліч-о-пліч з побратимами на захист України. Щирий патріот любив своїх рідних та Батьківщину понад усе.
“Він дуже хотів служити в АЗОВі. Дуже радів, коли все ж туди потрапив, був там серед своїх,” – пригадує сестра Героя Вікторія.
Микола відчував себе на своєму місці, мужньо виконував свій обов’язок захисника України.
Вони вже поверталися із завдання, коли потрапили під обстріл. Із численними пораненнями його доставили у лікарню, але врятувати життя Героя, на жаль, не вдалося…
25-річний Микола Сірук помер від отриманих поранень 19 січня…
Сестра Героя пригадує його останні слова, сказані побратимам: “Нехай наші азовці прочитають молитву, яку ми читали щоранку. А на моїй могилі повісять прапор України та АЗОВу.”
Прощання із Героями відбудеться сьогодні, 22 січня, об 11.00 на майдані Незалежності. Поховають на кладовищі “Нове”…
За повідомленням з пресслужби Рівненської міської ради.
Читайте також:
- Рівне в скорботних штатах: сьогодні поховають героя війни І знову Рівне одягає скорботні шати… Іще один вірний син…
- Сум огортає серце, – рівняни провели в останню путь Героя війни Скорбота огортає місто, коли в останній путь проводжаємо своїх Героїв….
- Рівне завтра знову прощатиметься з героєм війни Хороший чоловік, чуйний друг та гарний батько. Такі короткі слова,…
- У Рівному сьогодні поховають героя, в якого лишилася 2-річна донечка Костянтин Дмитрієв народився у Кривому Розі. Коли хлопчику було…
