Автор: Сергій Гузь.
У минулу п’ятницю, 7 жовтня, Верховна Рада не підтримала три опозиційні постанови, що мали скасувати результати голосування за законопроєкт 3663, яким ліквідовується Фонд соціального страхування України. Тепер цей вже закон піде на підпис президенту України, і після публікації набере чинності. Звісно, якщо президент не застосує до нього вето. А підстави такі можуть бути. Ми попросили прокоментувати ризики, що виникають у зв’язку з ухваленням закону, Наталію Ломоносову, аналітика незалежного дослідницького центру Cedoc.
Наталія Ломоносова
– Як ви вважаєте, чи реально зробити таку масштабну трансформацію Фонду соціального страхування (передачі його функцій Пенсійному фонду) під час війни? Які можуть бути труднощі у зв’язку з цим?
– Чесно кажучи, я не впевнена, що це вдасться зробити швидко і якісно. За масштабом самого процесу цей захід, можливо перевищує навіть передачу сфери зайнятості з відання Мінсоцполітики до Мінекономіки, яка сталась в попередні роки. Подібна трансформація, як мінімум, потребує затвердження ще великої кількості нормативно-правових актів щодо процедури передачі повноважень від одного фонду до іншого, узгодження цих актів між собою.
До структури ФПУ відтак будуть включені нові штатні підрозділи, які потрібно сформувати, зібрати спеціалістів – вочевидь, з-поміж колишніх працівників Фонду соцстраху, інтегрувати в загальну структуру ФПУ. Окреме питання тут це навантаження на цих спеціалістів, чи зможе кілька підрозділів ФПУ виконувати всі ті функції, які виконував немалий штат співробітників Фонду соцстрахування? Це також важливе питання під час війни, коли кількість отримувачів страхових виплат (через зростання безробіття, а також кількості осіб, що можуть втратити працездатність у результаті обстрілів / воєнних дій) за логікою зростатиме.
– Чи посилить соціальний захист передача повного контролю над коштами державі, у тому числі включення цих коштів до Державного бюджету, чи навпаки, може призвести до послаблення соцзахисту через великий дефіцит Держбюджету?
– На мою думку, передача функцій Фонду соцстраху до ПФУ не має ніякого відношення до посилення соціального захисту населення.
Озвучена урядовцями логіка, що шляхом злиття двох фондів планується зекономити кошти на адмініструванні самих виплат (передусім, скоротивши таким чином значну кількість працівників, які зараз працюють в Фонді соцстрахування) аби використати ці кошти для виплати самих страхових виплат, викликає у мене сумніви. По-перше, чи цю навіть цю логіку взагалі буде реалізовано, по-друге, тут явно не йдеться про посилення соціального захисту, а радше про збереження чинного рівня захисту, по-третє, все ж лишається питання, чи це оптимальний шлях знаходження коштів для страхових виплат і взагалі для наповнення бюджету (врешті можна збільшувати податок на прибуток підприємств, прогресивність податкової ставки доходів громадян, посилювати контроль за виведенням прибутків в офшори й т.д.).
Кількість осіб, які будуть претендувати на страхові виплати в умовах війни лише зростатиме. Відтак, за логікою, неминуче зростатиме й адміністративне навантаження, і дивно було б в таких умов не просто скорочувати штат Фонду соцстраху, а ще й скорочувати його так радикально – шляхом ліквідації й зведення до кількох підрозділів в рамках ПФУ. Тож виглядає так, що цей захід є радше частиною більш комплексного плану, а саме – скорочення видатків на соціальний захист.
Ми це можемо бачити й з презентованого в липні Плану відновлення у сфері соціального захисту, де одну з ключових цілей сформульовано як “соціальна політика відповідає фінансовим можливостям держави”, так і з більш практичного кроку до досягнення цієї цілі – а саме, з анонсованої розробки Соціального кодексу. Нагадаю, йдеться про те, що переглянути всі чинні соціальні зобов’язання держави перед громадянами таким чином, аби (цитую з плану) “Держава не мала непокритих фінансово соціальних зобов’язань”. На практиці, це може значити лише одне – скорочення цих зобов’язань, тобто, послаблення соціального захисту населення.
Так само ми це можемо бачити з затвердженої урядом влітку постанови про те, що відтепер офіційно зареєстрованих безробітних, які не були працевлаштовані протягом 30 днів, зможуть залучати до суспільно корисних робіт з оплатою не нижче мінімальної заробітної плати, а тих, хто відмовиться, буде позбавлено статусу безробітних і виплат допомоги. Фактично, держава в односторонньому порядку знімає з себе зобов’язання виконувати свою сторону суспільного договору – виплачувати допомогу, коли настає страховий випадок – безробіття. Цей захід уряду фактично також опосередковано може сприяти скороченню кількості офіційно зареєстрованих безробітних, а відтак і знову ж таки “економити кошти”. Не здивуюсь, якщо після Фонду соц.страхування почнеться скорочення штату Державної служби зайнятості.
Невипадково також і те, очільниця профільного комітету говорить, що подібне злиття фондів допоможе “посилити контроль за цільовим використанням коштів у системі соціального страхування”. Яким чином? Порядок перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соц.страху і так існує – він що порушується чи з якихось причин не виконує своїх функцій? Тому мені подібна аргументація звучить в одному напрямку з курсом на подальше посилення адресності надання соціальних виплат (який яскраво виражений в реформі соціальних послуг та відповідному законі 2019 року, у Плані відновлення по соц.захисту та в анонсованому Соціальному кодексі), запровадження комплексної та ретельної процедури перевірки доходів тих, хто претендує на отримання такої допомоги, аби, тут цитую “допомогу отримували дійсно ті, хто її потребує”.
