Ця талановита і неординарна людина, педагог, літературознавець, літератор і громадський діяч, почесний громадянин Кропивницького багато років був великим другом ОУНБ імені Дмитра Чижевського. Він пішов з життя кілька років тому у жовтні. Щоб згадати Володимира Євгеновича, поговорити про життя та творчу спадщину Панченка, в стінах книгозбірні зібралися його друзі, колеги й шанувальники. Як розповіла завідувачка відділу мистецтв Світлана Ушакова, Панченко приїхав до тоді ще Кіровограда у 80-х роках минулого століття, і перше місце, яке він відвідав, окрім місця роботи, була обласна книгозбірня. Володимир Євгенович став постійним читачем бібліотеки і дуже скоро – другом. Так часто буває, коли люди спілкуються та відчувають себе однодумцями. Він брав участь в багатьох бібліотечних заходах, проводив в її стінах власні, дарував книгозбірні свої книги. Саме в бібліотеку Чижевського він передав 700 примірників книг з власної колекції. За словами пані Світлани, Володимир Євгенович, коли передавав книги, цитував митрополита Стефана Яворського: В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я і пестив, В путь, моє сяйво, ідіть! втіхо й окрасо моя! Іншим щасливішим душам поживою будьте однині, Інші блаженні серця нектаром вашим поїть! Зараз за позначками на цих виданнях можна простежити, у чиї руки потрапляли ці книги, а інскрипти визначають коло друзів та колег Панченка. Та найважливішим і найціннішим, на думку Світлани Ушакової, є те, що книжкова колекція Панченка – це можливість продовження живого спілкування з особистістю Володимира Євгеновича. — Підійти подивитися ці книги, прочитати маргіналії на їхніх полях, вловити його думку. Це можна зробити у нас, в бібліотеці, — підкреслила завідувачка відділу мистецтв. Володимир Панченко був надзвичайно талановитим оповідачем, захопливо говорив на різноманітні теми. Крім літератури, його дуже цікавили живопис, архітектура, історія, кіно. Це видно по добірці книг, що стоїть зараз на полицях бібліотечного конференц-залу. Володимир Панченко любив ходити в бібліотечний кіноклуб. Захоплення кіномистецтвом – одна з тих граней його особистості, про яку варто говорити окремо.
— Він співпрацював з кіномитцями, про що говорить мистецька частина його книжкової колекції. Він був автором сценаріїв, консультантом на зйомках документалістики, наприклад, фільму про Троцького. Дуже добре пам’ятаю, як він привозив до нас Тимура Золоєва, автора сценарію та режисера фільму про Володимира Винниченка «Кому повідаю печаль мою?» з телециклу «Обрані часом». Таких людей, яким був Панченко, болгари називають будителями. Просвітники наче не так звучить. Будителями тих, хто спить, — розповіла Світлана Ушакова.
З цим важко не погодитися, адже Володимир Панченко – особистість, яка стояла біля витоків відновлення української незалежності, змінювала культурний і духовний простір країни та увійшла до інтелектуальної еліти нації. Учасники заходу подивилися фрагмент фільму Володимира Панченка «Незнаний Шевченко», створений автором по його історико-літературним мандрівкам рідним краєм. Як писав літературознавець у «Сонячному годиннику»: «Україна – розгорнута книга і якщо вміти її читати, то кращого підручника з історії й придумати важко». Нагадаємо: У 2020 році депутати Міської ради міста Кропивницького перейменували вулицю Декабристів на честь Володимира Панченка. Читайте також: Жити заради України. Володимир Панченко Побачити фільм «Незнаний Шевченко» Лариса Семенова, відділ соціокультурної діяльності
