20.08.2026 16:20
Графіт – це мінерал темно-сірого або чорного кольору, який є однією з форм вуглецю. Завдяки здатності проводити електрику та тепло його застосовують у атомній, металургійній та машинобудівній промисловості, у виготовленні вогнетривких деталей, пише agronews.ua.
Читай нас також у Viber та Telegram.
В Україні є шість родовищ графіту, а найбільше з них – і одне з найпотужніших у Європі – розташоване у Кіровоградській області. Нині масовий видобуток цієї сировини в регіоні зупинили. В рамках проєкту «Родовища мільярдів: метали, мінерали, рідкоземи» Суспільне дізнавалось про властивості, історію видобутку та майбутнє графітових родовищ області.
Від олівців до електромобілів: чому цінність графіту зростає
Графіт добре знайомий кожному з дитинства, адже з нього виготовляють грифелі для олівців. Проте його унікальні фізичні властивості роблять мінерал незамінним у багатьох технологічних процесах, розповіла вчителька хімії з Кропивницького Олена Панасенко.
«Якщо ми візьмемо звичайне електричне коло, то дроти виготовлені з міді. Мідь добре проводить електричний струм, електричне коло замкнене, лампа працює. Якщо один з дротів ми замінимо на стрижень олівця, електричне коло теж замкнеться і світло з’явиться. Саме цю властивість використовують в русі тролейбусів: графітові деталі ковзають по мідних дротах, натягнутих містом, але при цьому не виділяють іскр. Отже, графіт – це провідник, який полегшує ковзання по металу».
Нині попит на графіт у світі стрімко зростає, зокрема через масове виробництво електромобілів. За оцінкою Світового банку, за 20 років використання цього мінералу в промисловості збільшиться уп’ятеро. Середня ціна природного графіту у світі коливається від двох до чотирьох тисяч доларів за тонну залежно від типу та якості. А вартість сировини, яку використовують для виробництва акумуляторів, сягає понад п’яти тисяч доларів за тонну.
Історія Завалля та конкуренція з Китаєм
Розробку родовища графітової руди у селищі Завалля Голованівського району Кіровоградщини розпочали у 1934 році. За словами голови ради старійшин Кіровоградщини Миколи Сухомлина, у пікові роки видобуток руди сягав 42 тисяч тонн. Проте побоювання щодо швидкого виснаження запасів призвели до помилкових управлінських рішень.
«Тоді ми побачили, наскільки інтенсивно відпрацьовують це родовище, і побоялися, бо не мали підготовлених і розвіданих запасів. Уряд відніс Заваллівське родовище до розряду стратегічних матеріалів і обмежив поставки. У 1995-2003 роках видобуток скоротили до 2 тисяч тонн. Але досвід історії показав, що ми помилилися – за цей час на світовому ринку Україну витіснив Китай».
Нині з Китаєм – найбільшим виробником та споживачем графіту у світі – конкурувати складно, сказав голова ради старійшин. Україна зазвичай використовує для власних потреб до 40% видобутого графіту, а решту продає до країн Європейського Союзу, Азії та Сполучених Штатів Америки. Нині в Заваллі видобуток впав до позначки 4-4,5 тисяч тонн на рік.
Чому зупинився Заваллівський комбінат та які є рішення
Основна проблема подальшої розробки Заваллівського родовища полягає в його географічному розташуванні – частина руди розташована під руслом річки Південний Буг, а інша частина – під збагачувальною фабрикою, пояснив Микола Сухомлин.
«Видобувати графіт підземним способом під річкою важко і небезпечно. На висоті 50 метрів над гірниками протікає потужна річка. При буровибухових роботах можуть з’явитися тріщини, вода рине у виробки – і станеться трагедія».
Щоб Заваллівський графітний комбінат міг працювати далі, з його слів, є два шляхи: відвести русло річки Південний Буг на понад 8,5 кілометрів територією Одеської області і звільнити майданчик або винести збагачувальну фабрику на новий майданчик, що продовжить існування комбінату на 18-20 років.
Нерозроблені ресурси: перспективи Балахівського родовища
Крім Завалля, Кіровоградщина має потенціал завдяки іншим, не розробленим родовищам. Зокрема, під час георозвідувальних робіт у 1987-1991 роках біля селищ Петрове та Балахівка виявили багатші поклади графіту, розповів Микола Сухомлин.
«Там колись був розріз з видобутку бурого вугілля. Виявилося, що за ним ідуть три лінзи графіту: одна потужністю 230 тисяч тонн, друга – 320 тисяч, і третя – майже 540 тисяч тонн. Загалом це більше мільйона тонн високоякісного, беззольного, кристалічного графіту, який підходить для виготовлення штучних алмазів та атомної енергетики».
За оцінками фахівців, сказав він, при річному видобутку в 65 тисяч тонн запасу Балахівського родовища вистачить на 25-30 років розробки.