Триває 61 день війни. Кожен з нас стоїть на захисті нашої країни – кожен на своєму фронті. Сьогодні спілкуємося з головою правління благодійної організації "100 відсотків життя. Кропивницький" Юлією Чабанюк про роботу організації у воєнний період. — Чи змінилася робота у благодійній організації? — Війна змінила все і всіх. Заради нашого майбутнього, заради нашого життя наші воїни боронять нашу землю. Нам, цивільним, залишається молитися та працювати в тилу, щоб пришвидшити нашу перемогу. Ще 21 лютого я була в Києві на регіональній зустрічі. Всі говорили про війну, десь на підсвідомості ми розуміли, що це може статися, але була надія на мир і впевненість, що керівництво держави контролює процес і не допустить навалу вбивць на нашу землю. 24 лютого я прокинулася від звуків винищувачів. Розбудила чоловіка словами: "щось відбувається". Далі, як у сні. Навіть плакати я не могла. Швидко зібралися, бо треба було на роботу. Оперативно з колегами всі установчі документи поклали до сейфу. З кожного комп’ютера лунали новини про ситуацію в країні. Чи було страшно? Не знаю, не пам’ятаю. Дивні відчуття були, та і мозок, щоб вберегти тіло, напевно, блокував багато емоцій. Бо реально можна було зійти з розуму, втратити контроль, що я не могла, як керівник організації, дозволити собі "випустити пар" і дати волю емоціям, на мене дивився колектив. Перші два-три тижні працювали дистанційно, виходили на роботу на пару днів в тиждень. Але в середині березня я сказала, що потрібно повертатися до звичного режиму, тільки так можна не зайти в тривалий депресивний стан. Колектив підтримав, і всі працюємо, як і до 24 лютого. — Яку допомогу ви надаєте наразі і кому саме? — Наші клієнти потребують наших послуг незалежно від ситуації. Тож наші "воїни" соціальні працівники продовжують працювати і не припиняли свою роботу ні на один день. Розуміючи критичну ситуацію, я та мої колеги почали збирати інформацію, де можна взяти гуманітарну допомогу. І вже отримано медичні препарати від волонтерів гуманітарного хабу з м. Рівне. Частину було надано нашим клієнтам та більшу частину передали волонтерській організації "Серця матерів Кіровоградщини", адже наразі максимально необхідно зосередитись на допомозі ЗСУ. Окрім медичних препаратів було передано нашою організацією і засоби для дезінфекції, маски медичні, шприці, спиртові серветки, мило, туалетний папір, одноразовий посуд, перев’язувальні матеріали, зарядні пристрої для мобільних телефонів, планшет. Я навіть все згадати не можу, бо кожного дня ми щось та несли. Я пам’ятаю перший день війни, перші години, а волонтерська організація, яка, до речі, з нами в одному приміщенні, вже мала купу гуманітарки, яку знесли люди. Сльози на очах були, коли бачила, як всі несуть хто мішками, хто пакетом. Ми всі об’єдналися, ніхто ще нічого не просив, а люди самі несли і несли. Це неймовірно! — Чи волонтерять ваші співробітники? — Так, звісно! Я з чоловіком відвезли картоплю, подушки, закупили воду, сміттєві пакети, еластичні бинти, вермішель швидкого приготування та чимало іншого. Також перерахувала свою "ковідну" тисячу, хотіла витратити її на театр, але театр буде після нашої перемоги. Допомагаю також фінансово волонтерам, тому що кожну машину, як мінімум треба заправити, щоб доставити всю гуманітарку до наших воїнів. Моя колега, старша соціальна працівниця Аня допомагала колотити "запальне смузі" для окупантів. Координатор Олександр займається розселенням переселенців. Координаторка проекту Катерина сушить сухарики та овочі для наших захисників. Фахівчиня МіО Аліна випікає пиріжки та хліб на передову. Фахівчиня з закупівель Аля залучає людей для збору коштів, щоб придбати автомобіль, який використовуватиметься з метою розвозки гуманітарної допомоги, також купує все, що потрібно на передову. Наша юристка Тетяна зареєструвалася на всеукраїнській безкоштовній платформі "Адвокат народу", де надає безкоштовні юридичні консультації. Виконавчий директор Костянтин допомагав збирати індивідуальні набори для бійців, які складаються з медичних препаратів та продуктів харчування. В організації працює близько 100 осіб, і не має людей, які не долучилися до волонтерства. — За період війни наша область прийняла чимало переселенців. Чи зверталися вони до вас за допомогою? Якщо так, якою саме? — Так, зверталися. Зокрема, надавали дитячі підгузки та дитячі молочні суміші, які, до речі, нам теж надали як гуманітарну допомогу від організації "Aliplast" з Польщі. Серед переселенців є люди з ВІЛ, які зверталися до нас за допомогою. Всім безкоштовно видається необхідне лікування в СНІД-центрі. На національному рівні створена таблиця контактів по регіонам, за якими можна звернутися за допомогою. До цієї інформації мають доступ всі наші колеги з України, щоб швидко переселенцям давати контакти з того чи іншого регіону. Особисто мені телефонували близько 30 переселенців, які зупинилися в нашій області. Більшість цих людей з Чернігівської та Київської областей. — Яким гаслом зараз керується ваша команда? — 100 % життя, 100 % віри, 100 % зусиль на перемогу! МЕРЕЖА
