17 липня, 13:47
Херсонці
У відділі мистецтв зібралися письменники, поети, співаки, творча інтелігенція міста та області на вечір пам’яті «Собор душі Олеся Гончара», щоб віддати шану людині, яка оспівала Херсонщину в своїх безсмертних творах – «Таврія», «Перекоп», «Тронка», – яку знають в усіх куточках нашого краю, яку люблять та пам’ятають за її добрі справи. 
Олесь Гончар був залюблений у «смагляву Таврію», її простори та її людей. Він, як Дніпро, як наш степ і Придніпров’я, – цілий материк у нашій літературі. Херсон для нього був рідним містом.
«Знову в ріднім степу. Об’їхав Європу, бачив небо Індії, озера Швеції. Ні, ніде нема такого неба, ніде не почуєш таких пахощів, як у нас в степу пахне святий хліб», – писав Гончар.
Своїми спогадами, цікавими моментами особистих зустрічей із Олесем Гончаром, віршами-присвятами ділилися з присутніми: поет, письменник, заслужений журналіст України Анатолій Марущак; голова Херсонської обласної організації національної спілки письменників України Василь Загороднюк; поет, заслужений працівник культури України Олег Олексюк; Олена Марущак, Валентина Розум та Любов Гаражій.
Окрасою заходу стали українські пісні у виконанні Народного вокального ансамблю «Береза» Обласного палацу культури під керівництвом Валентини Розум.
Перш ніж відійти за межу вічності, Олесь Гончар написав такі прощальні слова:
Умру на світанні.В години робочі.Залишу вам ранокІ чисту на травах росу.Я й там вас любитиму,З тої праночіЯкісь для вас тайниСюди принесу.Ще квіттям зійдуЯ в полях України,Ще вам провіщатимуРадості день,Краю, коханий, люди кохані,І звідти вам вимолюСонця й пісень.
Олесь Гончар любив життя, людей, Україну і свято вірив у її майбутнє. Завершальна пісня «Моя Україно» у виконанні Антоніни Потужньої приємно вразила присутніх своєю щирістю та професійним виконанням.
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара