1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.
Було запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую». І 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так, підтверджую».
Результати референдуму 1 грудня 1991 р. по суті звели нанівець результати першого всесоюзного референдуму, що відбувся 17 березня того ж року. І питання радянське було таким: «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності?»
Тоді, навесні, на це питання ствердно відповіли понад 113,5 млн людей – 77,85% жителів радянських республік, у яких проводився референдум. І це доволі цікавий нюанс, адже в Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Молдові та Вірменії цього референдуму не проводили. І залишається лише здогадуватися, якими б були його результати з урахуванням голосів мешканців цих країн. До речі, в Україні тоді за збереження СРСР виступили понад 70% учасників референдуму.
Але початок кінця держави-монстра вже відбувся.
З 1985 р. генсек ЦК КПРС Михайло Горбачов розпочав славнозвісну «перебудову». Стрімко зросла політична активність народу, сформувалися масові, зокрема й націоналістичні, рухи та організації. Спроби реформування системи управління лише поглибили кризи в країні. До того ж СРСР підписав собі вирок, проводячи війну в Афганістані.
1989 р. було вперше офіційно повідомлено про початок економічної кризи в СРСР. А до 1991-го безперервний товарний дефіцит сягає апогею – з вільного продажу зникають майже всі основні товари, крім хліба. Що далі? Знову голод? 1991 р. зафіксована демографічна криза.
Тимчасом, 1989-го «летять» із п’єдесталів прорадянські комуністичні режими у Східній Європі. У Польщі приходить до влади колишній лідер профспілки «Солідарність» Лех Валенса, у Чехословаччині – дисидент Вацлав Гавел. У Румунії комуністів довелося позбавляти влади силою, президента Ніколае Чаушеску та його дружину розстріляли за вироком трибуналу. Радянська сфера впливу, що склалася за підсумками Другої світової війни, нещадно тріщить по швах. Навіть у Росії на тлі загальної кризи популярності набирають радикальні демократи на чолі з Борисом Єльциним.
Намагаючись врятувати СРСР від розпаду, члени Державного комітету надзвичайного стану (рос. ГКЧП) намагаються взяти владу у свої руки. В окремих районах СРСР вони вводять надзвичайний стан – забороняють будь-які політсили, крім КПРС, мітинги і демонстрації, а ще у кращих своїх традиціях запроваджують жорстку цензуру.
Верховна Рада України відмовилася виконувати вказівки ГКЧП. У вересні 1989 р. засновано рух українських націонал-демократів Народний рух України, який перебував у меншості супроти членів Компартії України. Але 16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет Української РСР.
Після цього був доленосний день 24 серпня 1991 року.
Українці вже тоді визначали свій майбутній вектор руху. На мітингу в Києві 30 листопада 1991 р. – у переддень референдуму за незалежність України – майоріли прапори України та тодішнього Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).
А в перший день зими 1991-го українці остаточно перерізали мотузку, за яку тоталітарна Москва тягнула Україну на дно. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% тодішнього населення України.
Зокрема, у Києві незалежність України підтримали 92,88% виборців, у Донецькій області – 83,9%, у Луганській – 83,86%. А в Криму сказали «Так» незалежності Української держави 54,19% виборців, тоді як у Севастополі показник був вищим – 57,07%. В Одеській області незалежність України підтримали 85,38% виборців. На Дніпропетровщині незалежність України підтримали 90,36% виборців. На Полтавщині – підтримали 94,93%. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95% громадян. У Запорізькій області волю до власної держави виявили 90,66% громадян, у Донецькій, Луганській та Харківській – від 83 до 86% громадян.
Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких главою держави було обрано Леоніда Кравчука (61,59% голосів). Другий результат на виборах президента здобув В’ячеслав Чорновіл (23,27%), а на третьому місці опинився Левко Лук’яненко (4,49%). Загалом же на посаду глави держави балотувалися 6 кандидатів.
У Москві також працювали дільниці для голосування. У постійному представництві України в Москві 1 грудня 1991 р. вишикувалася ціла черга охочих проголосувати за незалежність Української держави. СРСР доживав свої останні дні – до його офіційного розпаду й призвели результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня.
Втретє за 350 років – після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького сер. ХVІІ ст. та проголошення самостійності УНР – Україна здобула самостійність.
Після 1 грудня 1991 р. Україну почали визнавати інші країни світу: 2 грудня – Польща і Канада; 3 грудня – Угорщина; 4 грудня – Латвія і Литва; 5 грудня – Росія, Аргентина, Болгарія та інші.
А вже 8 грудня 1991 р. президентом України Леонідом Кравчуком, президентом Росії Борисом Єльциним та головою Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі поблизу Берестя (Білорусь) було підписано Біловезьку угоду, якою нарешті було оголошено про смерть Союзу РСР.
Джерело: 5 канал
