Сьогодні, 6 травня, на Алеї почесних поховань кропивницька громада провела в останню путь Олександра Бузька, 1982 р.н., та Володимира Мирончука, 1967 р.н., які загинули, боронячи вкраїнську землю від російського окупанта. У Кропивницькому на цвинтарі зібралися рідні та близькі загиблих, а також бойові товариші. До громади звернувся єпископ Кропивницький і Голованівський Православної церкви України Марк.
— Сьогодні країна переживає страшні, але звитяжні моменти — ми виборюємо своє право на життя. Говоримо про пам’ять, про ті моменти, які назавжди закарбувалися у пам’яті народу і передававлися з покоління в покоління. І хіба можна забути такі речі: зруйновані міста, замордовані, зґвалтовані, скалічені і вбиті наші співвітчизники і загиблі наші воїни. Закарбуємо в пам’яті трагічні дні і ті великі подвиги, які звершує наш народ. Просимо Бога дати нам міць вистояти і дав хоробрість нашим воїнам. І дав нам пам’ять про героїчні і звитяжні дні.
Просимо Господа прийняти душі Володимира і Олександра як своїх синів, які, маючи дар життя, віддали його своєму народові. Війна закінчиться, ми переможемо, але тоді на кожного з нас паде велика відповідальність — як ми скористаємоя цією жертвою: чи ми її використаємо на благо, щоб збудувати мирне суспільство, без корупції і лукавства, де є повага до життя і свободи людини, чи будемо робити, що чинили до цього: гніватися, сваритися, ділитися, втрачаючи ту велику цінність — мир. Дай нам, Боже, Перемоги, миру і добробуту, а воїнам нашим — вічна пам’ять і Царство небесне! Підрозділ, в якому служив солдат Олександр Бузько, 26 квітня на Донеччині потрапив під вогонь ворожої артилерії, внаслідок чого 41-річний стрілець отримав не сумісні з життям поранення. Попрощатися з побратимом Володимиром Мирончуком прийшли місцеві націоналісти. Володимир Мирончук загинув 2 травня в Донецькій області, захищаючи українську державу від російського загарбника. До присутніх звернувся лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок:
— Український народ — це та нація, яка народжує Героїв, які кладуть своє життя заради України, заради майбутного наших дітей і внуків. Володя був унікальною людиною, був добрим, безвідмовним, був хорошим товаришем, понад усе любив Україну, був справжнім націоналістом. Що таке націоналізм? Це любов. Володимир був яскравим представником українського націоналіста, любив українську землю, культуру, любив свою українську родину, своїх дружину та дівчаток.
Давайте попросимо нашого друга, який вже є Янголом на небесах, щоб він молився за нашу Перемогу і за нас, за перспективу для України і для українців. Завжди будемо пам’ятати нашого побратима Володимира, будемо згадувати і продовжувати нашу справу. Слава великому воїнові, другові Володимирові!
