Сьогодні, 1 листопада, день пам’яті видатного українця, мецената українського походження — канадського бізнесмена, філантропа ПЕТРА ЯЦИКА (1921 — 2001), відомого своїм вагомим вкладом у фінансування українознавства на Заході та в Україні.
Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 мільйонів доларів!
Він ніколи не забував про Батьківщину, вкладаючи величезні кошти в розвиток української мови і культури, в пропагування українства в усьому світі. Щорічно 9 листопада проводиться Міжнародний кокурс української мови імені Петра Яцика.
Вимушено залишаючи Україну від радянських переслідувань в кінці Другої Світової війни (через співпрацю з УПА) опинився на Заході. До Канади майбутній мільйонер приїхав з сімома доларами в кишені. Працьовитість і вроджений підприємницький хист Петра Яцика дали змогу заснувати власну справу і згодом стати заможною людиною. Він не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. На перші зароблені гроші в 1950 р. разом з партнерами відкрив у Торонто українську книгарню «Арка».
З 1960-х років, міцно ставши на ноги, Петро Яцик почав займатися доброчинністю. Свою увагу звернув на науку, освіту та культуру, адже без них не мислив відродження і процвітання України.
У 1986 р. ним була створена Освітня фундація Петра Яцика (далі ОФПЯ), яка складалася з людей, небайдужих до долі України. З часу створення Фундація незмінно слідує настанові її засновника П. Яцика: «Світові пора дізнатися про минуле і теперішнє України. Потрібно вивищувати себе через науку».
Найголовніші проекти профінансовані Петром Яциком це: Український науковий інститут Гарвардського університету, Енциклопедія українознавства, Канадський інститут українських студій. Заснував Лігу українських меценатів, під егідою якої організував міжнародний конкурс знавців української мови. Конкурс, який тепер називається його іменем, став масовим і залучив до вивчення нашої мови українців усього світу.
Він палко вболівав за долю України і намагався всіляко допомогти їй.
Петро Яцик не належав до пихатих скоробагатьків, що не могли і не можуть скласти собі ціни. Він був людиною скромною і невибагливою. Він не «вкладався» у вілли, яхти, автівки, літаки. Не хизувався, не позував. Усі, хто мав нагоду спілкуватися з ним, вважали його щирим і надзвичайно світлим. На популяризацію українського слова, думки, культури Петро Яцик витратив мільйони доларів.
«В Україні забагато гучних слів і замало конкретної роботи. Я повсюди чув нарікання на комуністів, на те, скільки зла вони натворили. Згоден – сам бачив наслідки комуністичного господарювання в нашому багатому краю, який зведено до злиденного рівня. Але навіщо витрачати стільки часу і сил на нарікання… Залишмо це нарешті історії… Нас же історія судитиме по тому, що ми робимо чи не робимо сьогодні», – писав Петро Яцик.
Петро Яцик бажав Україні процвітання. Він витратив шалені кошти для закріплення іміджу України у світі і, здається, допоміг би кожному, хто на це заслуговував. Його щира душа, непересічні вчинки та пожертви – те, що всі ми маємо пам’ятати крізь роки.
Джерело
