Українська пенсійна система недієздатна. У майбутньому вона не зможе забезпечити пенсійні виплати всім громадянам, які зараз працюють.
Ця проблема не нова. Про неї не соромляться говорити навіть на найвищому державному рівні.
То прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявить, що через 15 років нічим буде платити пенсії, то міністр фінансів Сергій Марченко порадує всіх, кому менше 40 років, тим, що їм не варто розраховувати на пенсії від держави.
Народжуваність в Україні падає, тривалість життя – збільшується. Це означає, що в майбутньому кількість пенсіонерів зростатиме, а число працівників, завдяки яким наповнюється Пенсійний фонд, зменшуватиметься.
За розрахунками Інституту демографії імені Птухи, у 2050 році внески до Пенсійного фонду робитимуть 9,7 млн працівників, яким доведеться утримувати 11,7 млн пенсіонерів.
Розв’язати проблему пенсійного забезпечення мав би запуск другого рівня пенсійної системи, який передбачає відкриття індивідуальних пенсійних рахунків кожному працівнику. Тим більше, що норму про його запровадження містить закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ухвалений ще у 2003 році.
На другий рівень в Україні традиційно покладають великі надії не лише як на рятівне коло для пенсійної системи, а і як на значний інвестиційний ресурс, який повинен стимулювати економіку.
1 листопада на засіданні фракції «Слуга народу» Марченко презентував депутатам концепцію майбутньої пенсійної реформи. Закон, за яким з 2023 року більшість працездатних українців накопичуватимуть кошти на пенсію, у першому читанні можуть ухвалити в найближчі два місяці.
Кого силоміць переведуть на другий рівень, а кому дадуть право вибору, та як держава мотивуватиме українців самостійно відкладати собі на старість?
Що передбачає другий рівень пенсійної системи
Другий рівень пенсійного забезпечення – це обов’язкові накопичувальні пенсії.
Його відмінність від першого (солідарного) рівня полягає в тому, що відрахування працівників ітимуть не у «загальний казан», звідки виплачують гроші нинішнім пенсіонерам, а накопичуватимуться на індивідуальних рахунках.
За особою, яка робитиме внески, залишатиметься право власності на ці кошти. Їх можна буде передавати в спадок, ними можна буде достроково користуватися у випадках, які встановить уряд.
Усі отримані кошти накопичувальний пенсійний фонд інвестуватиме в певні фінансові інструменти, аби вберегти їх від інфляції та отримати додатковий прибуток.
У перспективі такі відрахування навіть у невеликому обсязі можуть забезпечити великий дохід при досягненні особою пенсійного віку.
Коли запрацює другий рівень
Відповідно до концепції, яку презентував депутатам Марченко, довгоочікуваний запуск другого рівня пенсійного забезпечення відбудеться у 2023 році і матиме кілька етапів.
На кожному з них сума обов’язкових відрахувань щорічно збільшуватиметься, а з 2026 року всі учасники другого рівня отримають право самостійно обирати того, хто управлятиме їхніми пенсійними заощадженнями.
У цей період солідарні пенсії, які виплачуються в межах першого рівня пенсійної системи, нікуди не зникнуть. Їх продовжуватиме виплачувати Пенсійний фонд з єдиних соціальних внесків, які сплачують усі роботодавці та ФОПи.
«Накопичувальна пенсія виплачуватиметься додатково до солідарної та не зменшуватиме її розмір», – уточнив Мінфін. Там розраховують, що закон про старт пенсійної реформи депутати ухвалять у першому читанні до кінця 2021 року.
Кого стосуватиметься реформа
За задумом Мінфіну, у накопичувальному рівні пенсійної системи з 2023 року почнуть брати участь громадяни, яким на момент запуску другого рівня буде менше 55 років. За підрахунками Мінсоцполітики, таких осіб в Україні близько 8 млн.
Для тих, кому на момент запуску накопичувального рівня буде понад 55 років, пенсійна система не зміниться: роботодавець сплачуватиме за них до «загального казана» 22% від зарплати, а після досягнення пенсійного віку громадяни отримуватимуть лише солідарні пенсії.
У жовтні 2021 року середня пенсія становила 3 915 грн, мінімальна – 1 854 грн.
Оскільки сплачувати внески до накопичувального фонду, як і до солідарного, за людину буде її роботодавець, то реформа стосуватиметься офіційно працевлаштованих осіб. Однак до неї зможуть долучитися і ФОПи та самозайняті особи.
Зараз ФОПи сплачують ЄСВ за себе виходячи з мінімальної зарплати. Якщо підприємці захочуть приєднатися до накопичувального рівня пенсійного забезпечення, то їм доведеться робити додаткові внески.
Держава обіцяє також робити внески за кожного такого ФОПа на паритетних засадах.
Скільки треба буде платити
Розмір внесків до накопичувального рівня в перший рік його функціонування становитиме 1% від зарплати. Джерелом його сплати будуть 22% ЄСВ, який зменшать на відповідну суму.
Тобто запровадження другого рівня пенсійної системи не повинно створити додаткового податкового навантаження ні на роботодавців, ні на працівників. Сума внесків на соціальне забезпечення, яка сплачується з фонду зарплати працівників, залишиться незмінною і становитиме 22%.
Розмір відрахувань до накопичувального пенсійного фонду поступово збільшуватиметься: у 2024 році він становитиме 1,5%, а з 2025 року – 2%. Розмір сплати ЄСВ до соціальних фондів зменшуватиметься до 20,5% та 20% відповідно.
Внесок, який робитиме за працівника його роботодавець, дублюватиме держава з держбюджету. Тобто у 2023 році щомісяця на накопичувальний рахунок працівника надходитимуть 2% від його зарплати (1% від роботодавця та 1% з бюджету), у 2024 році – по 3%, з 2025 року – по 4%.
Існуватиме можливість добровільного переказу грошей на свій накопичувальний пенсійний рахунок.
Такі дії також заохочуватимуть: кожен добровільний внесок держава подвоюватиме в межах певного ліміту. Його пропонують встановити на рівні 3% від середньої зарплати (наразі це 5 тис грн на рік).
Хто зберігатиме накопичення
Найбільшою проблемою другого рівня в уряді називають брак довіри населення до фінансової системи, тому на першому етапі кошти акумулюватиме Державний накопичувальний пенсійний фонд.
Уряд розглядає можливість його створення на базі державних підприємств та фондів. Так було з «Німецько-українським фондом», створеним у 1996 році Німецьким банком розвитку спільно з українським урядом та НБУ.
У 2020 році його перейменували на Фонд розвитку підприємництва і почали фінансувати через нього пільгові кредити в межах програми «5-7-9%» та «Доступна іпотека 7%«.
Не виключається і створення накопичувального пенсійного фонду «з нуля».
Державний накопичувальний фонд буде обов’язковим та єдиним для всіх українців, що братимуть участь у другому рівні пенсійного забезпечення, до кінця 2025 року.
З 1 січня 2026 року держава дозволить громадянам переносити свої пенсійні накопичення до недержавних фондів (НПФ). Зараз їх в Україні 63, з яких, за розрахункамиМінсоцполітики, активними є 15-20.
Громадяни зможуть самостійно обирати НПФ, якому довірятимуть свої пенсійні заощадження.
Участь тих чи інших НПФ в управлінні коштами українських пенсіонерів буде можлива лише за умови проходження відповідної авторизації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Така модель повинна створити конкуренцію за пенсійні накопичення українців. Фонди змагатимуться, пропонуючи різні плани інвестування коштів, вищі інвестиційні доходи.
Якщо людина не захоче довірити свої пенсійні внески приватному пенсійному фонду, то зможе продовжувати працювати з державним.
Держава планує запровадити систему гарантій пенсійних накопичень на зразок системи гарантування депозитів у банках. Як працюватиме ця система, наразі невідомо.
Зрозуміло одне: пенсійні заощадження в державному накопичувальному фонді гарантуватимуться в повному обсязі.
Скільки коштуватиме реформа
Запропонована Мінфіном модель впровадження другого рівня передбачає створення бюджетної програми для виплати коштів на рахунки українців.
За приблизними розрахунками, за кожен 1% від зарплати, який держава додатково переказуватиме на накопичувальні рахунки громадян, з бюджету доведеться заплатити 22 млрд грн.
Крім того, запровадження накопичувальних пенсій позбавить солідарний Пенсійний фонд значного ресурсу, адже обсяг ЄСВ, який переказуватиметься туди, знизиться. Дефіцит ПФ теж покриватимуть коштом платників податків.
Навіть зараз майже половину витрат фонду компенсує держбюджет. У 2021 році на це передбачено 195 млрд грн. Після 2023 року діра зростатиме ще більшими темпами, тож і видатки з бюджету на її покриття суттєво збільшаться.
ЕП звернулася до Міністерства фінансів з проханням надати розрахунки щодо обсягу додаткових видатків з бюджету для проведення пенсійної реформи, однак відповіді на це питання не отримала.
Так само відомство не відповіло на питання, звідки держава братиме гроші на проведення реформи.
Куди інвестують кошти
Отримані від українців внески накопичувальні пенсійні фонди інвестуватимуть в активи з низьким ступенем ризику. Вимоги до таких активів прописані а законі «Про недержавне пенсійне забезпечення».
Зокрема, НПФ можуть класти акумульовані гроші на депозити, але не більше 50% від усіх активів.
Також НПФ можуть інвестувати у такі цінні папери:
✔ урядові та муніципальні облігації,
✔ акції українських емітентів,
✔ облігації українських компаній з високим рейтингом надійності,
✔ облігації, виплати за якими гарантовані урядами інших країн та високим рейтингом,
✔ облігації міжнародних фінансових організацій, які розташовані в Україні,
✔ облігації іноземних компаній з високим рейтингом надійності,
✔ акції іноземних компаній, допущених до торгів на Нью-Йоркській, Лондонській, Токійській, Франкфуртській фондових біржах або NASDAQ,
✔ іпотечні облігації.
Наразі НПФ більшість заощаджень своїх вкладників зберігають у державних цінних паперах. За даними НКЦПФР, в ОВДП інвестовано 47,2% активів НПФ, у банківські депозити – 35,6%, в акції приватних компаній – 1,5%.
Така ситуація збережеться і після запуску другого рівня пенсійної системи, упевнені в уряді.
«На початкових етапах у портфелі системи прогнозується висока частка ОВДП, що потребуватиме активного управління», – зазначили ЕП у Мінфіні.
Це означає, що після запуску другого рівня накопичення українців не стимулюватимуть розвиток реального сектору економіки, а витрачатимуться переважно на покриття державних видатків, зокрема на проведенням пенсійної реформи.
Іншими словами, пенсійні накопичення будуть далі витрачатися на виплати нинішнім пенсіонерам, хоча й не прямо та за винагороду.
Опитані ЕП фінансові аналітики погоджуються, що найбільш очевидним напрямком пенсійних інвестицій стануть державні облігації.
«Потреба в довгострокових інвестиціях в Україні є, але я не впевнений, що наразі існує достатньо якісних інструментів», – сказав керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій.
Альтернативою ОВДП можуть стати хіба що інвестиції в цінні папери іноземних компаній.
«На жаль, на нашому ринку недостатньо надійних українських емітентів, але це компенсується більш широким вибором іноземних акцій, які можуть забезпечити валютну та географічну диверсифікацію вкладень», – зазначив керуючий локальними активами групи ICU Григорій Овчаренко.
Звісно, можна сподіватися, що попит породить пропозицію, і якісні інструменти на українському ринку з’являться після появи на ньому довгострокового інвестиційного ресурсу.
Однак без змін у сфері діяльності фондового ринку проведення пенсійної реформи ризикує перетворитися на ще один інструмент латання дір у бюджеті та спосіб виведення капіталу за кордон.
Поки що прогресу на цьому напрямку уряд не демонструє.
Джерело: Економічна правда
